Еріксонові, що хлороформ йому потрібен для наукових експериментів. Пізніше, коли Голмс знову прийшов по хлороформ, Еріксон поцікавився, як там його наукові експерименти.
Голмс здивовано подивився на нього і сказав, що ніяких експериментів він не проводить.
«Я ніяк не міг зрозуміти, що в нього на думці», – згадував Еріксон.
Жінка на прізвище Строверс час від часу брала в Голмса речі на прання. Якось він запропонував їй 6000 доларів, якщо вона застрахує своє життя на 10 000 доларів і зробить його бенефіціарієм. Коли вона спитала, навіщо йому це, він пояснив, що, коли вона помре, він отримає 4000 доларів прибутку, а зараз вона зможе розпорядитися своїми 6000 доларів як захоче.
Для місіс Строверс то були великі гроші, а від неї вимагалося лише підписати кілька документів. Голмс запевнив жінку, що це абсолютно законно.
Місіс Строверс була здорова і збиралася жити довго. Вона вже майже пристала на цю пропозицію, коли Голмс лагідно сказав їй: «Не бійтеся мене».[137]
І це її вжахнуло.
У листопаді 1890 року Голмс разом із рештою Чикаго дізнався, що оргкомітет Всесвітньої «Колумбівської» виставки нарешті ухвалив рішення щодо місця, де вона буде проводитися. На втіху Голмсові, основна територія ярмарку була в Джексон-парку, просто на схід від його будівлі – там, де Шістдесят третя виходила на берег озера, хоча окремі павільйони мали бути в центрі міста, у Вашингтон-парку та вздовж бульвару Мідвей.
Голмс був знайомий із тими парками – він їздив туди на велосипеді. Як більшість американців, він теж став жертвою «велолихоманки», спричиненої винайденням «безпечного» велосипеда з колесами однакового розміру й ланцюговою передачею. На відміну від більшості американців, Голмс, щоправда, спробував заробити на цій лихоманці, купуючи велосипеди в кредит, а потім перепродаючи, ані цента не заплативши за покупку.[138] Сам він їздив на велосипеді фірми «Pope».
Рішення оргкомітету здійняло хвилю жаги до грошей в усій південній частині Чикаго. У «Tribune» оголошення виставляло на продаж будинок із шістьма кімнатами на розі Сорок першої та Елліс-стрит, приблизно за півтора кілометра від Джексон-парку, і нахвалялося, що під час виставки господар зможе здавати ті шість кімнат, отримуючи приблизно тисячу доларів на місяць (близько 30 000 доларів за курсом ХХІ століття). Будівля Голмса від початку мала неабияку цінність, з огляду на те, як зростав Інґлвуд, але тепер ця нерухомість ставала просто-таки золотою жилою.
І йому спало на думку, що, розробляючи цю жилу, він може водночас задовольняти деякі інші свої потреби. Він знову дав оголошення, шукаючи нових будівельників, і покликав на поміч своїх вірних спільників Чеппелла, Квінлена і Пайтзеля.[139]
Паломництво
Зранку в понеділок 15 грудня 1890 року (цей день запам’ятався в історії Чикаго надзвичайно теплою погодою, а в інших місцях Сполучених Штатів
Chicago Tribune, 31 липня 1895 р.; New York Times, 31 липня 1895 р.; Franke, 110.
Chicago Tribune, 26 липня 1895 р.
Hoyt, 177.
