праведних, і вуха Його до молитви їх.
17 Лице ж Господнє проти тих, що чинять зло, щоб знищити з землі й пам’ять про них.
18 Взивали [праведні], і Господь почув їх і від усіх скорбот визволив їх.
19 Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає.
20 Багато скорбот у праведника, та від усіх них визволить його Господь.
21 Господь охороняє всі кості їх, і ні одна з них не зламається.
22 Смерть же грішників люта, і ті, що ненавидять праведного, загинуть.
23 Господь визволить душі рабів Своїх, і не загине ніхто з тих, що уповають на Нього.
1—2 Я сказав: Буду слідкувати за життям моїм, щоб не грішити язиком моїм. Буду стримувати уста мої, доки нечестивий переді мною.
3 Я став як німий, не давав голосу. Я мовчав навіть про добре, але скорбота моя поновилася.
4 Запалало серце моє в мені і в думках моїх розгорівся вогонь, тоді я сказав язиком моїм:
5 Скажи мені, Господи, коли кончина моя, і число днів моїх – яке воно? Щоб зрозумів я, який вік мій.
6 Ти, мов пядями, виміряв дні мої, і вік мій – як ніщо перед Тобою.
7 Дійсно, всяка людина, що живе на землі, як тінь ходить; даремно метушиться, збирає і не знає, кому те дістанеться.
8 І нині чого чекати мені, Господи? Надія моя – на Тебе.
9 Від усіх гріхів моїх очисти мене; не віддавай мене на глум безумному.
10 Я став як німий і не відкриваю уст моїх, тому що Ти вчинив це.
11 Відверни від мене удари Твої, бо від сили руки Твоєї я щезну.
12 Якщо Ти за кожен гріх будеш карати людину, то розсиплеться, як від молі, вся краса її. Ось такою нетривкою є людина.
13 Почуй же, Господи, молитву мою і благання моє прийми; не будь мовчазним на сльози мої, бо я подорожній перед Тобою і захожий, як і всі батьки мої.
14 Дай мені полегшення, щоб я заспокоївся раніше, ніж відійду від світу цього і більше мене не буде.
1—2 Блаженний, хто дбає про [вбогих і] бідних, в день скорботи спасає його Господь.
3 Господь збереже його й охоронить життя його. Блаженним він буде на землі, і Ти, Господи, не віддаси його в руки ворогів його.
4 Господь допоможе йому в час хвороби його, все ложе його Ти оздоровиш у болісті його.
5 Я сказав: Господи, помилуй мене і зціли душу мою, бо згрішив я перед Тобою.
6 Вороги мої в злобі кажуть про мене: Коли він помре та згине ім’я його?
7 А коли приходять провідати мене, говорять облесливо, ховають злобу в серці, а вийшовши, змовляються.
8 Ненависники шепочуть між собою, замишляють зло проти мене.
9 Словом лихим ображають мене, говорячи: Він ліг і вже не встане.
10 Навіть чоловік, що жив у згоді зі мною, що їв хліб мій і на якого я надіявся, – підняв проти мене п’яту свою.
11 Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, щоб я віддав їм.
12 З того дізнаюсь я, що Ти любиш мене, коли ворог мій не потішиться
