обом. І досить, пане Кошовий, лишимо політику. Тим більше, капітан Платов, заради якого ви тут, втрапив у халепу, не дотичну до неї. Хоча кохання, як і політика, – вічні.
– Кохання?
– Або пристрасть, не суть, – Зубов допив свою чарку, поставив її в центр столу. – Антон Платов зробив, як на мене, блискучу військову кар’єру. Йому лише двадцять п’ять, а він уже капітан. Чин отримав не так давно, перед самою війною. Підвищили, призначаючи в штаб. Штабних бойові офіцери не люблять, солдати – тим більше, проте якби не було штабу і тих, хто там служить, армія не змогла б воювати.
– Вічне питання, хто без кого обійдеться: генерал без армії чи армія без генерала, – вставив Клим.
– Я саме про це, – кивнув Зубов. – Знаючи Платова, готовий визнати: стрімке кар’єрне зростання запаморочило йому голову. Блискучий офіцер, красень, втілення успіху, має всі перспективи досягнути ще більших висот. Для таких війна, хай це прозвучить не дуже пристойно, – чудовий шанс сходження вгору. Звичайно, поруч із ним постійно бачать не лише молоденьких дівиць, а й зрілих дам. Перебірливістю у зв’язках Платов ніколи не відрізнявся і в цьому не оригінальний. Звичайно, з початком воєнної кампанії він лишив попередні амури вдома. Навряд чи когось здивує, що тут, у Львові, капітан швидко знайшов нову пасію, яка розраджувала в не такі вже часті вільні від служби години.
– Небезпечний зв’язок? Штабний офіцер скомпрометований?
– Ще не знаю.
Відповідь прозвучала щиро й сказано було зовсім іншим тоном. Або Кошовому здалося, або Зубов тепер виглядав трохи розгубленим, хоч намагався приховати це від арештованого.
– Тобто?
– Отак, – капітан розвів руками, знову налив Климові по вінця, собі – ще менше, ніж перед тим. – Зв’язку свого Антон Платов не приховував. Йому, молодому-холостому, нема кого-чого боятися. Господи, у нас не криються, коли йдуть у бордель! По сороміцьких дівках ходять військові всіх армій світу, є навіть пересувні бардаки!
– У чому ви хочете мене переконати, пане Зубов? Капітан трохи попустився, відпив коньяку, збираючи думки докупи.
– У тому, пане Кошовий, що інтимний зв’язок із місцевою дівицею, панною Боженою, полькою, Антон Платов ні від кого не приховував. Навіть брав її з собою на різні прийоми. Я знайомився з його коханкою, щоправда, не близько, поцілував ручку. Вона, між іншим, у товаристві була на диво мовчазною. Російської не знала, але Платов добре говорить французькою і трошки німецькою. Втім, панна в чоловічі розмови не втручалася, чим іноді грішать окремі дами. Гаразд, – Зубов махнув рукою, мов проганяючи настирну муху. – Вчора вночі Платов знайшов її мертвою.
Тепер коньяку відпив Кошовий.
Зробив, як і перед тим, великий ковток, випиваючи все до краплі. Подіяло ще більше, дискомфорт зник, він уже відчував себе на рівних із пещеним капітаном. Ще півгодини тому власний запах, неголеність та брудний одяг заважали. Зараз Клим убачав у цьому певний виклик.
– Можете
