Невеличка тривога щораз поглиблюється.
– З велосипедом все гаразд, – веде далі Денні, – просто стояв там на підніжці, але ж разом із кросівкою…
– Так, так, я тебе зрозумів, Денні, але ніколи не знаєш, що може бути наслідком злочину.
«Господи, допоможи, щоб це не були наслідки злочину, – думає Боббі Дюлак. – Не доведи Господи».
Щойно тут була мати Ірми Френо, вона приходила, щоб побачитися з Дейлом, і хоча не було вересків і криків, вона вийшла зі сльозами на щоках, схожа на смерть. Вони досі не впевнені, що маленька дівчинка стала третьою жертвою Рибака, але…
– Боббі, я був змушений, – говорить Денні. – Я був змушений знайти телефон, а в машині я сам, залишати велосипед там я теж не хотів, щоб хтось інший його не підібрав. Не вкрав, чорт забирай. Велосипед хороший, «Швін» з трьома швидкостями. Я тобі скажу, кращий, ніж у моєї дитини.
– Де ти зараз?
– Поблизу «7-11», на підйомі до 35-го. Я позначив хрестиком місце перебування велосипеда і кросівки крейдою на тротуарі. Одягнувши рукавички, я поклав кросівку в сейф-пакет. – У голосі Денні дедалі більше відчувається тривога.
Боббі розуміє, що той, мабуть, відчуває, проте схвалює вибір Денні. Їздити самому важко, проте так робить багато копів у Френч Лендінґу, незалежно від того, працюють вони повний робочий день чи ні – задля економії бюджету. Проте якщо ситуація з Рибаком повністю вийде з-під контролю, впливові громадяни, поза сумнівом, збільшать бюджет.
Можливо, це вже вийшло з-під контролю, – думає Боббі.
– Гаразд Денні. Гаразд. Я зрозумів. – Питання полягає в тому, чи зрозуміє його Дейл, – міркує Боббі.
Денні понижує голос.
– Ніхто не має знати, що я перервав ланцюжок доказів, чи не так? Мається на увазі, якщо це десь випливе. У суді або деінде.
– Думаю, це вирішить Дейл.
О Боже, – думає Боббі. Щойно в нього з’явилася нова проблема. Усі вхідні дзвінки на цей телефон автоматично записуються. Боббі сподівається, що машина, яка записує, саме зараз, о другій годині дня, вийшла з ладу та не працює.
– Хочеш, я скажу, ще дещо? – запитує Денні! – Дещо важливе. Я не хотів, щоб його бачили люди. Велосипед стоїть посеред тротуару, тож не треба бути клятим Шерлоком Холмсом, щоб дійти очевидних висновків, народ і так уже на грані паніки, особливо після тієї бісової несерйозної історії з сьогоднішньої вранішньої газети. З тієї ж причини я не хотів дзвонити від Макстона.
– Я посталю тебе на утримання. Тобі краще поговорити з Дейлом.
Денні говорить вкрай сердешним голосом:
– О ні.
У кабінеті Дейла Ґілбертсона дошка оголошень, на якій висять збільшені фотографії Еммі Сент-Пір і Джонні Іркенхема. Дейл побоюється, що скоро тут буде і третє фото, а саме фото Ірми Френо. Під двома фотографіями за столом сидить Дейл, курить «Мальборо 100». У кімнаті працює вентилятор. Він сподівається, що той витягне дим. Сара, мабуть, убила б його, якби дізналася, що він знову
