лише на годину. (Хоча вона може стати найтривалішою – і найбільш інформативною – годиною для вас за досить тривалий період.)
Під зобов’язанням я маю на увазі, щоб ви припинили дискусію. Забудьте про всі свої «а якщо». Ваше майбутнє – справа вирішена. Я хочу, щоб ви сказали собі: «Гаразд, немає сенсу думати про це, тому що вороття немає. Я стану коміком або членом кібуцу, чи куплю острів і працюватиму дистанційно. Тепер слід подумати, що мені насамперед треба зробити, щоб досягти мети?»
Далі я хочу, щоб ви справді пошукали номер у довіднику, зв’язалися з комедійним клубом, подивилися в газеті оголошення про продаж островів і зателефонували сусідові, який жив у кібуці! Я хочу, щоб протягом наступної години ви присвятили всі свої сили й енергію роботі над метою. Відрахуйте годину від цього моменту й заведіть будильник (можете дати собі більше часу, якщо витримаєте). Закінчите, коли почуєте сигнал.
Я хочу, щоб протягом години ви відчули, як це – повністю присвятити себе якійсь справі. І сценарій, який ви створили, підійде для цього не гірше за будь-який інший.
Як вам цей досвід?
«Не сподівався, що це складно, гадав: так, дурниця, – зізнався один чоловік. – Але виявилося, що все це дуже непросто! Я намагався ставитися до свого сценарію як до будь-якого іншого проекту, наприклад планування вечірки. Різниця полягала в тому, що вечіркою було моє життя!»
«У мене в грудях похололо! – сказала Луїза, потенційна листоноша. – Але я це зробила. Я зателефонувала подрузі, яка живе в Коламбусі, у штаті Огайо, і попросила її розповісти, як у них доправляють пошту. Звичайно, листоноші й зараз ходять вулицями від будинку до будинку. Я запитала, чи досі житлові райони такі ж гарні, вона відповіла, що так. Тоді я зателефонувала на пошту й попросила їх надіслати мені бланк заяви для прийняття на роботу! Не можу повірити, що ви змушуєте мене це робити!»
Філіпп сказав: «Я вже почуваюся виснаженим, а ще навіть не починав! Якщо це тільки фантазія, чому в біса так страшно?»
Страшно, бо ви робите вигляд, що все це реально, ось чому. А це означає, що ви розворушили весь той опір, який так довго заважав вам діяти.
Якщо ви пропустили цю вправу із зобов’язанням, вирішивши, що краще подивитися старий комедійний серіал, погуляти із собакою або навіть розібратися зі своїми податками, можете виправдовуватися тим, що вам було нудно, але це не так.
Ви просто вшилися геть до того, як пролунав голос внутрішнього опору.
Ви зробили це, бо злякалися.
До речі, якщо ви реагуєте на завдання годинного зобов’язання без страху чи сумнівів, а навпаки – з нестримним ентузіазмом та радістю, значить, ви готові вирушати в дорогу й утілювати в життя створений вами чудовий сценарій. Відкладіть цю книгу просто зараз – і вперед! Щасти вам!
Однак якщо необхідність ставитися до свого сценарію як до реальної життєвої мети спантеличила вас, прекрасно! Ваш спротив ось-ось нагадає про себе. Приготуйте побільше паперу – або диктофон, якщо хочете, – і записуйте
