своя, і – має різну силу. Ніхто інший не в змозі допомогти особистості звільнити свій простір життя від власноруч збудованих паразитів розуму. Вони є, були і будуть. Сьогодні ж – якщо насмітив, то маєш прибрати за собою, а ні – то шлях життя буде надто складним. Цими символами користувалися Атланти. Пам'ятати їх не потрібно, бо вони мають свій розум, свій життєвій простір. Це, як віник, яким підмів підлогу, та й забув про нього. Не потрібно будувати залежності від них. Їм це не потрібно. Та й сама людина для подальшого розвитку має бути вільною, аби розширювати свій кругозір та встигати за темпами розвитку людства.
Що робити, аби не хворіти?
Питання глобального характеру. Кожен потрапивши в певну хворобу, намагається самотужки вилікуватись. Декому це вдається, а декому ні. Пам’ятаю себе, це жорстока приреченість та безвихідь. Мені повезло, до моїх рук потрапив інструмент Сергієва Г. «гравітон». З нього все і почалось. Перш за все допомогла собі, не знала як правильно, та куди потрібно накладати інструмент, бо загубила інструкцію. Приступи астми були надто частими, клінічна смерть… на осліп йшла по тілу, і спазми відпускали. Легше стало напевно через пів року. Пішла працювати масажистом, з часом забула про те, що була в лещатах смерті. Собі допомогла, допоможи іншим – був мій девіз. Доля давала можливість працювати майже з усіма хворобами. Мене весь цей час тримала думка, чи є життя без хвороб?
Звідки вони беруться? Що робити аби не хворіти? Чи є на тілі одне місце, на яке можна було б по впливати «гравітоном» і людина миттєво вилікується? Життя з часом дало відповідь на всі мої питання. Я прийшла висновку, хвороби створюються через спазм в сухожильно – фаціальному комплексі тіла. Та в місцях кріплень до кістки. Більше 20 років працювала над створенням схеми впливу інструментом. І коли вже практично був готовий весь набір точок впливу, виникло питання, а де взяти всім той інструмент? Я зупинилася, перестала приймати пацієнтів, розчарувалася. Знала, що винахідник помер і невідомо як створений цей інструмент.
Доля мене не залишила в спокої, прийшло горе, а потім друге, війна, «кіборг» залишився під завалами аеропорту. А знання йшли наче з відра лилися, сиділа днями і ночами писала, малювала, символи посипались наче пісок, думала, що не витримаю такого натиску. І ось тепер є те про, що мріяла коли хворіла.
Знаю, людина може бути здоровою, але для цього потрібне бажання та знання. Бажанням ділитися не стану, а знання про причини та різнобічні можливості людини передала у віршованій формі в книгах.
Скажу про українську мову, в ній нема хвороб та злих сил, скоріше мало і вони не такі страшні. Тому розмовляти, мислити Українською є певною гарантією здоров’я суспільства, та роду свого. Писала російською бо на фундаменті слів цієї мови дуже багато паразитів, що створюють хвороби в тілі людини. Ми від них утекти не зможемо, бо на глибинному рівні вже є той штамп паразитів. Лишилося одне, самотужки кожен має можливість очистити свій простір життя, аби діти та онуки могли прийти в чистий простір роду. Це можливо. Мені прийшла
