там назавжди, стає рідним і теплим.
Зустріч через багато років повертає на мить у те життя. Хоч уже кожен зі своїм багажем прожитих років.
– Я піду за тобою хоч на край світу! – говорив гаряче, не розуміючи, що погодитися на це я просто не мала права. Розбити сім’ю, залишити дітей без батька тільки тому, що і через багато років у серці такі ж почуття? Але ж ми вже не ті… Здається, ніби й не змінилися зовсім, але час робить своє, життя вносить свої корективи. Та закарбована в юності любов залишається, але… можливо, тільки до того образу, який ми пам’ятаємо? До тієї юної дівчини, до того молодого юнака?
– Тоді візьми ці квіти. Нехай усі знають, що тебе хтось любить… – Зрозумівши мій вибір, відповів ти. – Знаєш, я доньку назвав твоїм іменем…
Додому летіла на крилах.
«Кохаю!!!» – миготіло на екрані, і у серці ставало тепло і добре.
«І я тебе, рідний…» – Пальці самі знайшли потрібні букви.
Секрет страви
Місце у серці, зайняте тобою назавжди, гріло, як ніколи… Місце першого кохання.
Страва 5
Мигдаль кохання
Порція
3 сторінки
Час приготування
10 хв.
Поживність
Допоможе розбудити почуття
Щоб смакувало краще
До страви варто додати дрібку уваги і розуміння, щоб помітити тонкий смак.
Нічний цілунок
Щойно одружені…
Милуються, любуються, не можуть натішитися одне одним. Вдихають, огортають, ніжать, пестять і проникають… Це може тривати роками, а може дуже швидко розбитися об холодний камінь суму, набриднути і просто стертися на порох об буденність і розвіятися вітром рутини.
Скільки часу минуло з того часу? Років…надцять…
Сьогодні знову все те саме: ранок, прохолодний і вогкий, наче непросохлий одяг, що вже протух і має неприємний запах. Будильник, дзвінок, сонна особа в дзеркалі, яку можна впізнати лише через кілька хвилин промивання очей, чищення зубів, причісування і промальовування вій, брів та всього іншого.
Поряд ти чи ні?
Одягаючись, як робот, за звичкою, уже не помічаєш навіть, що і хто і як теж вдягається, голиться, бриється, поспішаючи на роботу.
– Бувай…
– Щасливо…
Отак, як і щодня, побачимося знову пізно ввечері, втомлені і знервовані буденними проблемами та клопотами. Вечеря, кухня, телевізор, уроки з дітьми, вкладання дітей спати.
– Що там у тебе?
– Нічого. Все добре. А у тебе?
– Теж нічого.
От і все. А де ж той ніжний шепіт на вушко, солодкі слова?
Розчинилися…
У клопотах, у непорозуміннях і сварках. Невже все? Кінець тому світлому промінчику, що єднав нас, зігрівав щодня, повертав думками один до
