закінчились майже для всіх, окрім Рити та одного китайського парубка. Згідно з сюжетом реклами, наприкінці всього дійства вони закохувалися і йшли, тримаючись за руки, вздовж берега, під захід сонця, грала романтична музика, і реклама нарешті закінчувалась.
Таким чином, ми відійшли від гарних краєвидів з пальмами і чистим пляжем у бік справжнього Хайнаню. Ми йшли вздовж узбережжя, і інколи над берегом стояв будинок чи два, з купою сміття, вивернутого прямо з будинку в бік моря. Я жалілася на це свинство і порівнювала таку поведінку з Україною – у нас би ніхто не захламлював так власний двір, тим паче якщо хата стоїть на березі моря.
Мені згадалися українські села з фарбованими воротами і квітами над дорогою і в дворі, хазяйновитими бабусями в квітчастих хустках і з посмішками на обличчях і сонячні зайчики, що стрибають від хати по подвір’ю.
У мене завжди хороші спогади асоційовані з хорошою погодою, не пам’ятаю жодної хорошої події, яка б зі мною трапилась у дощ чи в холод. Саме тому я зараз на острові, а не в зимовому Куньміні.
Поруч з трохи забрудненим пляжем стояв трохи розвалений пляжний бар, і у піску лежали дошки для серфінгу, а в барі сиділи і сміялися, судячи з їх вигляду, серфери. Ми підійшли до хлопців і почали говорити з ними китайською. Мені було соромно, що я розуміла гірше за всіх, але в основному все було ясно, хлопці були привітними і могли пояснити нам все на пальцях. Вони були китайськими серферами. Я була, якщо чесно, здивована, навіть стаття у Вікіпедії не згадувала про такий феномен, як серфінг на Хайнані, але в Китаї немає чому дивуватись – тут настільки багато людей, що на кожне заняття знайдеться своя група зацікавлених. Я навіть знаю скалолазів та байдарочників у Юньнані.
Деякі з хлопців виглядали зовсім молодими, а дехто мав дуже доросле обличчя, але всі були в прекрасній формі. Вони пояснили, що на Хайнані серф не такий хороший, як, наприклад, в Індонезії чи на Філіппінах, але нам пощастило, що ми приїхали саме на цей пляж, бо саме тут і зависає більшість серферської тусівки острова. Про що ми зможемо переконатися ввечері. «Ввечері? – кажу я. – Я думала, ввечері на хвилях небезпечно». «Це правда, – погоджується серфер Лі Му. – Увечері ми не катаємось на хвилях, але у нас буде вечірка. Сьогодні, саме в цю суботу, святкуватимемо річницю відкриття першого серферського бару на Хайнані, який зветься «Бо», – ми влаштували з цієї нагоди міні-турнір, на який приїхали наші друзі з Філіппін». Класно, оце нам повезло, – знялися в рекламі йогурта, ще і з серферами затусили. «А можете нас навчити основ серфінгу? Ну так, щоб я могла хоч на дві секунди встати і проїхатися по хвилі?» – не вгавала я. «Це треба спеціальні борди для початківців, вони у нас на сховищі, завтра можете поїхати з Ліу Лонгом, а він заодно потренується давати уроки, він у нас стажується. Також я б порадив інший пляж».
Класно! Я завжди хотіла спробувати, але все боялась відчути себе ідіоткою і ніколи не наважувалась. А тепер, коли наші знайомі нам допоможуть, я відчуваю, що це не важливо, впаду я чи встану, головне
