але Брайан мене запевняв, що то натуральне, і все буде по-іншому. «В будь-якому випадку їдемо на вечірку, а там вирішимо, Ок?» Ну поїхали.
Ми запхалися вп’ятьох в одне таксі і поїхали назад до трохи розваленого бару, і коли приїхали, вечірка вже починалась – голосно грала музика, і всі ходили з пластиковими стаканчиками пива; біля моря хлопець з довгим волоссям і голим торсом крутив вогняні кулі на пляжі, я посміхалася.
– Ну що? – запитав Лі Му.
– Ну нічого, давай знайом нас з серферською тусівкою міста, – відповіла Кім.
Хлопці біля бару посміхалися і простягували нам пластикові стаканчики з пивом, я тримала пиво в руці і оглядалась навколо – не знаю, що там в голові у тих серферів, але виглядають вони супер, можна було б знайти собі тут хлопця, якщо вони ще вільні.
Брайан взяв мене за плече і повів кудись за бар і вздовж моря, там на нас чекали Лі Му та Кім. Все-таки Брайан вмовив Лі Му знайти магічні грибочки, і сьогодні я спробую їх вперше.
Вони були свіжими, і на кінчиках біля коріння була земля, Брайан сказав мені добре вимити цю землю, бо гриби ростуть у коров’ячому лайні, і краще мені його не їсти, можна підчепити якісь бактерії. Я довго мила гриби у воді, потім поклала весь пучок в рота і ретельно жувала, довго і концентровано. На смак нагадувало свіжі шампіньйони, які я іноді кладу в салат, але під зубами хрумкала земля і було несмачно, тому я запила пивом і пішла знайомитись з серферами.
Я не вірила в те, що ці гриби якось на мене зможуть подіяти, хіба спричинять мінімальне отруєння чи посилення похмілля назавтра. Я підійшла до філіппінця, який зайняв друге місце на турнірі, і ми почати розмовляти. Ми стояли в морі на виході з бару і дивилися на вивіску, де яскравим кольором жовтого маркера був написаний ієрогліф «Бо» – Хвиля. Він розповідав мені про серф на Філіппінах, і тоді ієрогліф на барі почав збільшуватися і зменшуватися у мене на очах, і змінювати кольори. Я закрила очі і відкрила їх знову, та ієрогліф не переставав вібрувати.
Мабуть, те, що я з’їла двадцять хвилин тому, почало діяти. Я попросила у Кім цигарку і запалила. Цигарка обпалила мої легені м’ятною свіжістю. Мої легені здалися мені неосяжними і безкінечними, як небо, і я могла втягнути в себе дим від цілої сигарети. Ментол ніжно холодив мої губи та язик, я була в нірвані. Весь вечір я продовжувала палити ці, як мені здавалося, сонячно-теплі, м’ятно-прохолодні ментолові цигарки, які ще більше розширювали мою свідомість.
В якийсь момент я відчула себе дуже щасливою, я не знала, скільки часу минуло, я стояла по коліна в морі і поруч нікого не було. Солоні морські хвилі лоскотали мені ноги, а солодкі хвилі щастя вібрували у всьому моєму тілі. Я не відчувала ні плину часу, ні вітру, ні прохолоди. Мені здавалося, одна моя частина розчинилася у морі, а інша плавно розчинялася у небі, думки танцювали у пустоті, і погляд заворожливо зупинився на кроні дерева. Я бачила кожну маленьку детальку листочків, від стебла до жилок, як вони разом гармонійно
