Зоряні миті людства. Новели (збірник). Стефан Цвейг
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Зоряні миті людства. Новели (збірник) - Стефан Цвейг страница 2
З туго напнутими вітрилами корабель Енсісо відплив з Еспаньйоли до американського суходолу, невдовзі обриси острова розчинились у синьому обрії. Плавання було спокійне, і попервах не помічали нічого особливого, хіба тільки те, що величезний собацюра з незмірною силою – він був сином славетного пса Бесерікко і сам став славетним під назвою Леонсіко – неспокійно бігав по палубі і до всього пильно принюхувався. Ніхто не знав, кому належала та могутня тварина і як вона опинилася на борту. Зрештою впало в очі ще й те, що пес не відходить від надто вже великого ящика з провіантом, доставленого на борт останнього дня. Але ж дивіться, той ящик відкрився сам собою, і з нього вибрався в повному обладунку, з мечем, щитом та в шоломі, немов Сантьяґо, святий покровитель Іспанії, десь тридцятип’ятирічний чоловік. То був Васко Нуньєс де Бальбоа, що дав отак перший доказ своєї дивовижної відваги та винахідливості. Народившись у шляхетній родині в Хересі-де-лос-Кабальєрос, він поплив у Новий Світ із Родріґо де Бастідасом як простий солдат, і зрештою їхній корабель після численних блукань таки прибило до берега Еспаньйоли. Губернатор марно намагався перетворити Нуньєса де Бальбоа в доброго колоніста: за кілька місяців він кинув напризволяще виділений йому шмат землі і заліз у такі борги, що не знав, як урятуватися від своїх кредиторів. Та, якщо інші боржники, зціпивши кулаки, поглядали з берега на губернаторські човни, які не давали їм змоги втекти на корабель Енсісо, Нуньєс де Бальбоа відважно обминув кордон, який виставив Дієґо Колумб, і заховався в порожній ящик від провіанту, наказавши своїм поплічникам занести його на борт, де серед метушні під час відплиття ніхто не помітив зухвалих хитрощів. Тільки тоді, коли корабель був так далеко від берега, що через пасажира без квитка ніхто б не повертався назад, Бальбоа вийшов зі свого сховку. Тепер він тут.
Bachillerato Енсісо був правник і, як і більшість учених юристів, не мав чуття до романтики. Як алькальд, тобто начальник поліції нової колонії, він не хотів терпіти того непевного чоловіка, що плив задарма на його кораблі. Тому категорично заявив Нуньєсу де Бальбоа, що й не думає брати його з собою, а висадить на наступному острові, повз який вони пропливатимуть, – байдуже, населений чи ні.
Але