внутрішньо міс Марпл була далека як від веселого, так і від філософського настрою. Їй був потрібен певний час, щоб обміркувати ситуацію, і вона була також сповнена рішучості використати свої теперішні можливості з максимальною ефективністю.
Вона затягла доктора Ґрема в розмову з ентузіазмом, який навіть не намагалася приховати. Цей добрий чоловік, пояснюючи її балакучість природною самотністю старої леді, намагався відвернути її думки від втрати фото, весело й приязно розповідаючи їй про життя на Сент-Оноре та в інших цікавих місцях, де міс Марпл, можливо, захочеться побувати. Він і не помітив, як розмова знову повернулася до смерті майора Полґрейва.
– Це дуже сумно, – сказала міс Марпл. – Померти так далеко від дому. Хоч із його розповідей я зрозуміла, що він не мав близької родини. Здається, він жив сам-один у Лондоні?
– Він багато подорожував, я думаю, – сказав доктор Ґрем. – Принаймні взимку. Йому не подобалися наші англійські зими. Я не бачу підстав звинувачувати його за це.
– Та звісно, таких підстав немає, – сказала міс Марпл. – А може, він мав якісь особливі причини, скажімо, слабкі легені або інше захворювання, що примушували його зимувати за кордоном?
– О ні, не думаю.
– У нього був дуже високий тиск, хтось мені казав. Лихо та й годі. Сьогодні ми так часто про це чуємо.
– Він казав вам, що в нього високий тиск?
– Ні, ні. Сам він ніколи про це не згадував. Я чула від когось іншого.
– Он як.
– Я думаю, – провадила міс Марпл, – що за таких обставин його смерть була вельми ймовірною.
– Не обов’язково, – сказав доктор Ґрем. – Сьогодні існують методи контролю за кров’яним тиском.
– Його смерть була дуже несподіваною. Але мені здається, ви не дуже здивовані.
– Мене не могла особливо здивувати смерть чоловіка в такому віці. Але я її, звичайно, не чекав. Щиро кажучи, мені завжди здавалося, що він у чудовій формі, але я ніколи не оглядав його в професійному плані. Я ніколи не вимірював його кров’яний тиск або щось подібне.
– Чи можна визначити – я хочу сказати, чи може лікар визначити, – коли людина має високий кров’яний тиск, лише подивившись на неї? – запитала міс Марпл тоном наївної зацікавленості.
– Ні, з одного вигляду це неможливо визначити, – сказав доктор Ґрем, усміхаючись. – Треба провести певне обстеження.
– О, розумію. Вам треба обмотати оту гумову штуковину навколо руки, а потім її напомпувати – терпіти цього не можу. Але мій лікар сказав, що для мого віку тиск у мене цілком прийнятний.
– Мені приємно це чути, – сказав доктор Ґрем.
– Звісно, майор, мабуть, занадто полюбляв пити пунш, – замислено проказала міс Марпл.
– Так. Алкоголь не на користь, коли в тебе високий тиск.
– Від тиску можна приймати пігулки, це правда?
– Так. Є кілька їхніх різновидів на ринку. Пляшечку з такими
