не для цього з тобою поїхала!
– А я лише для цього тебе й привіз, – посміхнувся він. – Ти ж нагулятися хочеш – сама сказала.
– Злізь із мене, я кричатиму!
Жоржина спробувала його відштовхнути, але марно. Цей хлопець важив набагато більше за неї та був сильнішим фізично.
– Репетуй, – паскудно посміхнувшись, кивнув він. – Тебе ніхто не почує – ми самі тут.
– Слухай, Флоріан – твій друг. Не роби цього зі мною. Не смій…
– Але ти вже не з ним. А я хочу тебе! Я все виправлю… я вилікую тебе!
Гнат здер з неї трусики, розстебнув свої джинси, і дівчина побачила, як з його боксерів вивалився обвислий член.
– Зараз-зараз, – пробурмотів він, масажуючи його рукою. – Зараз він встане. Будуть тобі ліки.
Якби серце дівчини змогло битися швидше, то, напевно, вискочило б назовні. Її очі стали схожими на два колодязі, повні розпачу. А усмішка зникла, залишивши гримасу болі.
– Не треба, благаю тебе!
– Знаю, ти ще така дитина – хочеш, але… ох! – видихнув він.
Монолог Гната раптово перервався. Жоржина вдарила його коліном у промежину. Він же розмахнувся й у відповідь уперіщив її кулаком в обличчя, а потім схопив за підборіддя. З її очей бризнули сльози болю. Вона припинила пручатися – зрозуміла, що це марно. Схоже, цей хлопець все ж таки став тим чудовиськом, якого бачив у дитинстві…
Їй досі не вірилося, що здійснення жаданої мрії про свободу збіглося із втіленням її наймоторошніших кошмарів. Усього за кілька секунд вона перетворилася з гості на в'язня.
– Я не хочу кривдити тебе, – проникливо вимовив він, дивлячись їй в заплакані очі. – Я лише намагаюся тебе вилікувати, а ти брикаєшся, наче неслухняна конячка.
Гнат відпустив обличчя Жоржини, залишивши червоні відбитки пальців на її вилицях. Вона почала ридати, розмазуючи туш брудними кулачками…
Строфа (4)
Вранці Флоріан прокинувся під звуки гри на роялі. Це вправлявся молодший брат Йосип. Він з дитинства мав схильність до музики і демонстрував гарні результати. Мелодія линула, наче хвиля, і коли він закінчив, пролунали гучні оплески батьків.
Юнак поглянув на годинник. Він не чув будильник, з вечора заведений на дев'яту ранку, тому прокинувся на годину пізніше. Але Флоріан поки все встигав. Перш за все він став під прохолодний душ. Вода освіжила його і допомогла отямитися після нічного жахіття, яке, втім, почалося ще вчора вдень. Шовкові обійми змили дурні думки й передчуття разом з неприємним осадом, що залишився після зустрічі з Жоржиною. Потім він одягнувся й заходився складати речі.
Не так уявляв собі хлопець той день, коли залишить на півроку рідну оселю…
Батьки з молодшим сином снідали у вітальні. Флоріан і Йосип були рідними братами, але, тим не менш, зовсім не схожими. Темноволосий, сіроокий Флоріан мав тонкі риси обличчя, а коли посміхався, його щоки прикрашали зворушливі ямочки. Йосип же був його цілковитою протилежністю:
