– лише кров твого Роду змиє цю ганьбу. Клянуся Небом, так і буде!
У коридорі серед делегації перших осіб королівства повисла спантеличена тиша. Про подібну зацікавленість драконів справами людей ніколи не чули. Подумаєш, темна дівчина, навіть не красуня.
Риль кашлянула, привертаючи до себе увагу.
– Опустіть мене на підлогу, – тихо попросила вона.
– Ви впевнені? – поцікавився дракон.
– Так.
Риль поставили поруч і, притримавши за лікоть, не дали впасти.
– Ваша Величносте, – голос дівчини звучав сухо і рівно, – викрадення принцеси не проста справа. До неї ж не допускали випадкових осіб?
– Ні, – з подивом відгукнувся король, – тільки перше коло довірених мені людей.
– І в нього входив ваш брат? – скоріше ствердно, ніж питаючи, вимовила Риль.
– На що ти натякаєш, темна? – пролунав з-за королівської спини дзвінкий від сказу голос Харзера.
– Вона – не темна, – несподівано промовив незнайомець, який стояв поруч з королем. Його обличчя майже повністю було приховано під капюшоном, тому голос звучав трохи глухо.
– Що? – видихнули в натовпі.
Чоловік в плащі перестав перебирати намистинки на вервиці і скинув капюшон з голови. Брат Нііль виявився молодим чоловіком із суворим, трохи витягнутим обличчям, і такими ж суворими світлими очима. Він уважно подивився на дівчину, що стояла перед ним, і в його очах з'явився радісний смуток.
– Я відчуваю, корабель темних залишив слід в твоїй душі, але його змило перенесене страждання. Ти чиста, дитя. Я знімаю з тебе всі звинувачення.
Король розгублено покліпав очима:
– Радий, що все так вийшло, але нам потрібно розібратися з обвинуваченням проти мого брата. Або ти його знімаєш?
– Ні, я прошу вислухати мене.
За спиною мовчазною підтримкою стояли три дракона. Радник нахилився до короля і щось коротко прошепотів, той кивнув – нехай говорить. Війни з драконами допустити ніяк не можна. Ці крилаті тварини і каменю не залишать від його улюбленого міста.
– Говори, – кивнув він.
– Брате, – з благанням завив Харзер.
– Нехай скаже, адже вам нема чого турбуватися, чи не так? – підвів риску Радник, затикаючи рот Його Високості.
– Ваша Величносте, що б сталося, якби принцесу не змогли звільнити? – почала Риль з непростого питання. Величність тут же невдоволено надувся.
– Я відповім, це не секрет, – ситуацію врятував Радник, – мій повелитель планував піти від земних справ, передавши правління брату. Дочка – єдине, що тримає його на троні після смерті ніжно коханої дружини.
– Тоді ваш брат – найбільш зацікавлена у викраденні особа.
– Та як ти смієш, тварюко! – обурення Харзера, нарешті, вихлюпнулося назовні. – Я люблю свою племінницю і ніколи не заподію їй шкоди.
– Брехня, – спокійно
