Яким. Такій дівці справжній козак потрібен, сокіл сизокрилий (дивиться в небо).
Данило Горицвіт. Заради Марічки я осавулом стану!
Дід Яким. О, осавулом він стане! Та щоб осавулом стати треба попотіти добре, скільки верст проскакати, скільки ночей недоспати, скільки пороху понюхати, скільки ворогів порубати! А ви що? Тільки навчились шашкою розсікати, а вже – осавулом стане.
Трохим Лисиця. Не кажи дід, ми вже пройшли іспит (махнув шаблею). Моя бабуся говорить: йди вгору й будеш на висоті.
Дід Яким. Що ви там пройшли, то ж під Жовтими Водами репетиція була, якби реєстрові козаки, котрі були на службі у Речі Посполитої, не стали на бік Богдана Хмельницького, то не була би легкою ваша перемога, багато би крові пролилося. Ну ж бо, Пахомка, бери шаблю. Пісню заспі-вуй!
Трохим Лисиця.
Бийся, бийся, за свободу бийся,
А ти пісня вільна, ніби річка лийся.
(Пахом вправно обмахується шаблями).
Дід Яким. Лях[7] ошуюю, іще ззаду підступають, махай, махай, руби ворога! Так, так, молодець!
Ява ІІ
(Хата Гликерії. Вона порається у печі, помішує в казанку галушки та пробує на сіль, ріже зелену цибульку).
Гликерія. Зараз вже суп буде готовий, поїж, Марічка, а потім підеш в балку.
Марічка. Він ще гарячий, я зараз не хочу. Я на суп діда Якима запросила, якщо прийде, нагодуйте його і дайте йому це розтирання (дає пляшечку).
Гликерія. Дам, дочка. Дід Яким добрий козак! А як він твою бабусю любив. Стільки битв пройшов дід Яким, скільки поранений був, а ось, Бог послав такий довгий вік, а мати моя, Уляна, молодою загинула, царство їй небесне (перехрестилась на ікони). Марічка, ти довго не ходи, скоріше повертайся.
Марічка. Наберу збору і повернуся. Багато поранених козаків, та ще й ляхів полонених, багато трав треба. (Зітхнула).
Гликерія. Ти усіх лікуєш, і наших, і полонених, добра твоя душа.
Марічка. Вони ж хворі, немічні, собаку й ту жаль, а то людина.
Гликерія. Якби вони так само вважали, то і не було би цієї війни. (Зітхнула).
(Марічка взяла корзину, пішла до гаю, збирає трави).
Марічка. Ось деревій, овечий язичок, нарву, стане в нагоді від кровотеч та для загоєння ран.
(Зірвала оберемок зелених ніжних листочків і поклала в корзину).
Марічка. Кропива, йди сюди, ух, пекуча, соком будемо рани лікувати.
(Бачить голубку).
Марічка. А ти що на стежці сіла, вчишся літати? (присіла) Вчись, вчись, мамка твоя, мабуть, спостерігає з гілки, переживає. Лети голубка сизокрила.
(Співає).
Сонечко сідає, ти лети в гніздечко,
Сиза голубиця, лагідне сердечко.
Де ж ти заблукала, зачекався милий,
Він тебе кохає, голуб сизокрилий.
Я не забарилась, діток годувала,
Щоб вони заснули, їм пісні співала.
А як сонце встане,
Лях – поляк
