Ганнібал. Томас Гарріс

      Витвір мистецтва… Ви проковтнете «Ганнібала»… Жодного зайвого слова… Останні 100 сторінок – найкращі в жанрі трилера, які я будь-коли читав.

      Дійсно страшна книжка… Гарріс пише зі знанням справи й увагою до деталей, створюючи моторошні сцени, що врізаються в пам’ять.

      Читачі, які чекають на «Ганнібала», хочуть знати тільки одне – чи цей роман настільки ж хороший, як «Червоний дракон» і «Мовчання ягнят»… Із задоволенням даю заперечну відповідь. Ні, не такий хороший. Він кращий. Власне, це один із двох найстрашніших жанрових романів сучасності, другий – «Екзорцист»… Насправді, «Ганнібал» – зовсім не сиквел, а третя й найпоживніша частина однієї довгої страшної подорожі психопатологічним палацом, сповненим привидів… «Ганнібал» – потужний і безсоромний роман жахів… Від усього серця сподіваюся, що [Гарріс] писатиме ще, і чимшвидше – романи, що хоробро й кмітливо стирають грань між жанровою й високою літературою, завжди високо цінуються.

      Смаковитий жах.

      Готичний, фантастичний роман… сповнений чудових прийомів.

      Тріумф відвертої, меткої прози. Жодного зайвого слова, жодної недоладної думки. Гарріс – майстер, і в «Ганнібалі» він сягнув висоти, розширив рамки й знову здобув перемогу.

      Приємне відчуття страху.

      Моторошний роман… «Ганнібал» лякає, інколи нестерпно… Навряд чи ви помітите момент, коли розважальний роман перетворюється на справжню літературу… Дійсно, така дивна книжка, але така захоплива.

      Читається на одному подиху… Гарріс дарує несподівані повороти сюжету… Добре виважена динаміка книжки.

      Розкішний, жорстокий роман – не відірватися.

      Книжка зринає… у стратосферу фантазії, в особистий світ Ганнібала Лектера… Вистава «Ґран-Ґіньйоля»… Таке ж basso ostinato серйозних питань, та відповіді на них – похмуріші, ніж у «Мовчанні».

      Невпинно гіпнотичний… чудовий, дивний і абсурдний… Роман постсаспенсу з таким же сардонічним, філософським контекстом, як і трилери «Ґран-Ґіньйоля»… Гарріс відомий своїм талантом викликати тривогу, жах і неспокій, але ці сторінки просякнуті ще одним несподіваним еліксиром – несамовитою іронією.

      Захоплива книга… Диво, від якого неможливо відірватись… Оригінальний сюжет… Гарріс чудово пише – його поетична ритміка елегантна, а уява вражає.

      Диявольськи розумний роман… У «Ганнібалі» Гарріс запрошує нас до бенкету… Пише, мов янгол із диявольським почуттям гумору… Гіпнотична суміш історії жахів і філософського трилера, яка підносить детективний роман до тонкої, високої прози… «Ганнібал» – прекрасна страва, що приносить садистське задоволення.

      Чарівно збочена книжка… Гарріс і досі є одним із найкращих, найсміливіших авторів жанрової літератури.

      Диявольська казка… страхітливо реалістична й жахливо правдоподібна від початку до кінця. Прописуючи власні жаскі сценарії, Гарріс дозволяє розфарбовувати їх нашій уяві. Обережно й тактовно він залучає нас до гри і робить співучасниками своєї зловісної фантазії.

      Роман, який приносить величезне задоволення… Напрочуд гарне дозвілля: ви гортаєте сторінки, насичені трепетом, жахом і страхом, а також несподіваними, смаковитими й злісними ляпасами… Певно, це найкраща книга, написана в жанрі прози жахів.

      Дуже зацікавлює й захоплює.

      Цей роман варто було чекати 11 років… Яскраві деталі й живі діалоги… Талановито переплетений і досконало, неймовірно жаский сюжет. Від страху забиває подих, книга так гарно написана, що ви спокуситесь прочитати її за одним разом… Гарріс досягнув абсолютного успіху з «Ганнібалом»… Ми стаємо учасниками всіх подій від першої сторінки до останнього захопливого розділу. Розв’язка – одна з найбільш дивовижних, які мені випадало читати. У вас просто зірве дах.

      Не відірватися… Я перечитав кожне слово в «Ганнібалі» принаймні двічі, а деякі – навіть по п’ять чи шість разів.