Хіба курви залазять у кримінал за якихось особливих обставин?
– Шацький, звідки ці упередження?! – пурхнув Клим. – Свої свідчення вона дала поліції під протокол. Могла не все сказати. У будь-якому разі мені треба побачити місце злочину так, як це побачила та Агнешка. І для мене вона не повія, а передусім свідок. Знайти її може пан Тима. Хоча ви знаєте, мені краще звертатися до пана Лінди. Іншої дороги, ніж «Під вошею», в мене нема.
– Та ясно, – зітхнув Шацький.
– Також не забувайте: при офіцерові напевне були гаманець і револьвер. Версія пограбування виглядає зараз найбільш реальною. Хто з бандитів міг вештатися вчора в Стрийському парку?
– Хто завгодно.
– Згоден. Одне уточнення: хто завгодно з тих, кому дозволено пастися на тій території. Як Тима, так і Лінда можуть про це розповісти.
– Якщо захочуть.
– Отож. Доведеться просити.
– У ноги падати?
– Ще чого. Спробую знайти для обох чи для котрогось із них підходящі чарівні слова.
Теревенячи так, Кошовий намагався бодай трошки зменшити напругу. Дарма. Що ближче підходили до кримінального осередку, то вона зростала. А опинившись під знайомими дверима, Клим відчув, як напруга загусла, змішавшись із повітрям.
Потягнув на себе двері.
Зайшов.
Шацький, мов зброєносець, тримався позаду.
Спочатку на появу нових відвідувачів увагу не звернули.
Як на цю пору, народу «Під вошею» було чимало. Зазвичай батяри та злодії з усієї округи збиралися глибоко по обіді. А перші повії заходили, коли місто огортали сутінки. Нині ж годинник показував лише третю пополудні, проте вільних місць майже не було як за столами в залі, так і біля шинквасу, за яким стовбичив незмінний череватий кельнер Цезар, у не новому, але чистому фартуху та з прилизаним до блиску пробором. Вже з порогу Кошовий відчув – тут щось відбувається. Точніше, намічається, й всі присутні, включно з проститутками, котрі вперше на його пам’яті поводили себе не так нахабно й виклично, об’єднані передчуттям чогось великого, визначного, що ось-ось змінить довкілля на краще.
Або йому здається, або тут і тепер зібралося мобілізоване й добре організоване військо.
Очі швидко засльозилися від густого, несвіжого повітря, просякнутого сумішшю диму від дешевого міцного тютюну й запахів пива, капусти, шкварок і ще чогось, постійно пересмаженого. Коли Кошовий завітав сюди вперше, потай, серед ночі, на запрошення місцевого злодійського короля Густава Сілезького, потім довго провітрював одяг. Тоді подумав: завсідників цього бару можна визначати на львівських вулицях за запахом – так пахкотів кримінал.
І нині напевне замислюється великий, грандіозний, не бачений раніше злочин.
– Прошу дуже триматися обережніше, пане Кошовий, – озвався з-за спини Шацький.
Схоже, дантист теж відчув підвищену небезпеку.
– Ми лиш дещо запитаємо, – кинув Клим
