біле від чорного, золото від облуди – без нічиїх підказувань. І тоді будеш моїм другом, а не тінню. Увійдеш у життя з повноцінним квитком. Так ти колись сказала? Не плач, люба…
Віра схлипнула востаннє. Миронові слова звучали як вирок.
– Бувай здорова, Вірочко. Я знайду тебе, коли настане час. Мусить той час прийти.
Мирон обсипав поцілунками її очі, руки. Підвівся. Поправив вилоги піджака, як перед входом в аудиторію, і, зібраний, напружений, мов нерв, вийшов у пітьму липневої ночі.
IX
З щедрими дощами прийшла на Підкарпаття осінь. Порвалися нитки раннього бабиного літа, що тримали над землею парашут високого неба, і воно впало, зібгане в клоччя хмар, на посірілу землю. Швидко згасали осінні пожежі, спливали в потоки жовті озерця березових гаїв, замулювались падолистом червоні плеса бучини. Осінь закурликала журавлиними ключами, зашуміла буйними повенями, заспівала панахидами по селах на свіжонасипаних могилах.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
