при адміністративному керуванні доступом політика потоків інформації, створена адміністратором, визначає, що два користувачі не можуть спільно використовувати інформацію, то жоден з них не може створити об'єкт, доступний іншому. Додатково повинні існувати правила для визначення атрибутів доступу, що мають присвоюватись об'єкту, одержаному копіюванням існуючого.
І навпаки, при довірчому керуванні доступом звичайний користувач може створювати атрибути доступу для знову створеного об'єкту. Наприклад, система може дозволяти творцю об'єкта визначати користувачів, що можуть мати права доступу до об'єкта.
Експорт і імпорт об'єктів
При адміністративному керуванні атрибути доступу об'єкта мають зберігатись під час його експорту на зовнішній носiй. Додатково повинні існувати правила для присвоєння атрибутів доступу імпортованому об'єкту.
І навпаки, при довірчому керуванні доступом об'єкт може бути експортований без збереження атрибутів доступу. Додатково може існувати можливість імпорту звичайним користувачем об'єкта з наступним присвоєнням йому атрибутів доступу на розсуд користувача.
Проте, навіть відповідно до політики довірчого керування доступом, атрибути доступу об'єкта під час виконання деяких операцій, наприклад, під час його резервного копіювання, мають зберігатися. Якщо об'єкт буде коли-небудь відновлено з резервної копії, то його атрибути доступу також мають бути відновлені.
5. Концепція диспетчера доступу
При реалізації КЗЗ використовується концепція диспетчера доступу, що повинна забезпечити:
– безперервний і повний захист;
– захищеність від модифікації;
– невеликі розміри.
Це означає, що диспетчер доступу має бути завжди активним і повинен контролювати всі запити на доступ до будь-якого захищеного об'єкта, який піддається впливу. Диспетчер доступу має бути захищений від модифікацiї, що для програмної реалізації звичайно вважається ізоляцією домену КЗЗ від доменів інших процесів.
Диспетчер доступу не повинен складати весь КЗЗ, а повинен включати мінімально необхідний набір механізмів, що безпосередньо реалізують перевірку легальностi запитів на доступ і, можливо, реєстрацію цих запитів.
Головна мета диспетчера доступу – забезпечення єдиної точки проходження всіх запитів всередині ІТС. Це гарантія того, що потоки інформації між користувачами, процесами і об'єктами відповідають вимогам політики безпеки.
Класичний погляд на диспетчер доступу полягає в тому, що він служить бар'єром між користувачем і об'єктом, до якого він хоче одержати доступ. Диспетчер доступу дозволяє або забороняє доступ відповідно до того, чи є запит авторизованим. Рішення приймається на підставі перевірки атрибутів доступу користувача, процесу і об'єкта.
Узагальненням концепції диспетчера доступу є ідея герметизації, коли кожний об'єкт як би герметизовано диспетчером доступу,
