полководців останніх років царювання Людовіка XIV; під Мальплаке був розбитий військом коаліції під командою генерала Мальбрука.
53
Поллукс – син Юпітера і Леди, разом зі своїм братом Кастором брав участь у поході Аргонавтів, що подалися на кораблі Арго в Колхіду (так греки називали країну, що лежить в південно-західній частині Кавказу) шукати золоте руно. В цьому міфі поетизувалася колонізаторська діяльність грецьких мореплавців.
54
Олександр Великий (356–323 до н. е.) – македонський цар, один з найбільших полководців в історії; при ньому завойовницька політика Греції досягла найвищого щабля, він підкорив Персію та Єгипет.
55
Лурді (Lourd) – тупий. Вольтер, згідно з традицією комічних жанрів класичної літератури, часто надає своїм героям імена-характеристики.
56
Розенкрейцери – члени таємного реакційного містичного товариства, що виникло в 1622 р.
57
Какодемон – у перекладі з грецької – злий дух.
58
«Вісник» (Mercure de France) – журнал, заснований в 1672 p., спочатку мав назву «Mercure galant».
59
Белерофонт – легендарний грецький герой; дістав від Афіни-Паллади коня Пегаса, з допомогою якого переміг Химеру (потвора з лев’ячою головою і тулубом дракона) та амазонок.
60
«Війна мишей та жаб» (Batrachomiomachia) – героїкомічна поема, приписувана Гомерові.
61
Кенель (Quesnel, 1634–1719) – католицький богослов, прибічник янсенізму. В 1684 p., відмовившись підписати антиянсенітську формулу, змушений був тікати з Франції. В Брюсселі видав «Réflexions morales sur le Nouveau Testament», засуджений папською буллою 1713 p. Лойола (Loyola Ignacio, 1491–1556) – засновник «Ордену Ісуса» (єзуїти), що ставив перед собою завдання – боротися з єресями та прагнув зміцнити папську владу.
62
Кібела (грецька міф.) – богиня Землі, дружина Кроноса, мати Зевса, Гери, Посейдона та деяких інших богів.
63
Тиляги – лати, панцир.
64
Натяк на перебування Вольтера в Англії від 1726 до 1729 p., коли він познайомився s багатьма видатними людьми.
65
Євфрат – річка в Maлій Азії, згадувана в найдавніших літературних пам’ятниках.
66
Бастард (bastard) – незаконна дитина, зокрема позашлюбна дитина владущих осіб, що визнана ними і має у визначенні бастард, як у своєрідному титулі, вказівку на знатність походження. Дюнуа називав себе в офіціальних документах «Bastard d’Orléans», бо був позашлюбним сином Людовіка, герцога Орлеанського.
67
Некромант (necromant) – той, що викликає духів, чарівник.
68
Інкуб – за народним повір’ям, демон, що одвідує деяких жінок.
