і розкрито 17 ключів до шифру. За цими матеріалами було встановлено 65 адрес із паролями та явками.
Перехоплювалося та доставлялося у Спецвідділ листування кримінального розшуку Китайської військової залізниці. Було дешифровано 355 телеграм, розкрито 33 ключі до шифру та один код на 900 величин.
6 лютого 1922 року на базі ВНК було утворене Державне політичне управління (далі – ДПУ) при НКВС. 1 грудня 1922 року був уведений новий штат центрального апарата ДПУ кількістю 2213 осіб, у складі якого залишився Спеціальний відділ з керівництва шифрувальною справою в країні, контролю за діяльністю шифрувальних органів і веденню радіоконтррозвідки (начальник Спецвідділу – Бокій, помічник начальника – Олександр Георгійович Гусєв, начальники відділень – Григорій Карлович Крамфус, Микола Якович Кліменков, Володимир Дмитрович Цибізов).
З того часу органи ДПУ почали приймати суворі заходи з дотримання вимог організації шифрувального зв'язку та забезпечення його безпеки. Спецвідділ ДПУ проводив розслідування фактів порушень порядку зберігання й використання шифрів і надавав рекомендації щодо покарання винних чиновників.
Так, у червні 1922 року Спецвідділ ДПУ розіслав по всіх губерніях повідомлення про недбале зберігання шифродокументів співробітником Володимирського губернського комітету компартії Щолоковим. Спецвідділ рекомендував покарати порушника 15-добовим арештом, причому виконання дисциплінарного стягнення покласти на Володимирський губернський відділ ДПУ.
Організаційний відділ ЦК РКП (б), розглянувши на засіданні 12 червня 1922 року це питання, висловив повну згоду із пропозицією Спецвідділу. Секретар ЦК Йосиф Сталін у супровідному листі, прикладеному до пакета документів про «володимирський інцидент», підтвердив, що й надалі «за всяке порушення інструкції з ведення шифролистування та зберігання шифродокументів, як і за порушення елементарних правил конспірації – винні будуть притягнуті до найсуворішої відповідальності».
15 березня 1923 року всім місцевим прокурорам була розіслана шифротелеграма відділу прокуратури Наркомату юстиції, де говорилося про суворе дотримання інструкцій шифрорганами. «Ніяких розмов про шифр із будь-ким без винятку не припустимо. Винні в порушенні цього будуть притягатися до відповідальності». Крім цього, співробітникам, що мали відношення до шифрорганів, заборонялося відвідувати іноземні місії, представництва та торгівельні консульства, а так само мати знайомства зі співробітниками цих органів.
26 травня того ж року був розісланий циркуляр Спецвідділу ДПУ з пропозицією максимально впорядкувати та законспірувати шифрувальну роботу, зокрема: керівникам взяти у осіб, що мають справу із шифродокументами, підписку про відсутність контактів з іноземними місіями та представництвами. У випадку наявності родичів або знайомих в іноземних місіях, співробітники шифрорганів повинні були сповістити
