всі уроки й дотримаєтеся нескладних інструкцій, поданих у кожному розділі, ви отримаєте за це неочікувану нагороду.
Ви почнете насолоджуватися своїм життям ще до того, як закінчите читати цю книжку.
Я вам обіцяю.
УРОК ПЕРШИЙ. Що вас мотивує?
Усе, що не оцінюється, у МІТ[5] є зайвим, адже без духу суперництва, без тестів, без диференційованих контрольних робіт засвоїти величезний обсяг інформації неможливо.
Карл Райнер: «Що було основним засобом пересування 2000 років тому?»
The 2000-Year-Old Man[7]
Ніхто не примушує вас іти слідом за мрією. Це не є обов’язковим, як виконання домашньої роботи чи внесення орендної плати. Ніхто не очікує, що ви реалізуєте всі ваші таланти. Ви сам на сам із собою. Реалізація власного потенціалу та хисту – єдина важлива справа в сучасному суспільстві, яка лежить винятково на ваших плечах. Навряд чи хтось допомагатиме вам шукати приховані таланти й надаватиме інструкції з їх розвитку на кшталт тих, що ви отримуєте, навчаючись читати, розв’язувати математичні задачі, грати у футбол або водити автівку. Саме тому так непросто коритися внутрішньому поклику, що спонукає нас до написання роману, вивчення іноземної мови чи до спроб опанувати фотомистецтво.
Утім більшість із нас уже намагалася розвинути свої таланти. Прагнення робити те, до чого ти маєш дар, ніколи не полишає людину остаточно. Багато хто на якийсь час захоплювався своїми мріями й відвідував одне-два заняття з улюбленої справи. Та нам майже не вдавалося знайти стимул, що змусив би пройти весь шлях до кінця та перетворити зацікавленість на справжню відданість – не кажучи вже про кар’єру. Деяким людям, здається, вистачає енергії, щоб долати перешкоди, серйозно ставитися до власних намірів і ніколи не здаватися. Ми всі їм заздримо. То як же долучитися до них?
Мене завжди вчили, що потрібно виховувати в собі сильний характер, не потурати собі та не поступатися лінощам і страху, якщо хочеш досягти мети. Та як я не намагалася бути непохитною та знайти силу волі для здійснення своєї мрії, я зазвичай занепадала духом і все кидала. Я помітила, що на деяких людей добре діє винагорода: скажімо, вони обіцяли собі обнову, якщо їм удасться схуднути на десять фунтів[8]. Інших стимулювали критика й обрáзи – вони сприймали їх як виклик. Варто було комусь сказати: «Ти нізащо не заберешся на ту скелю», – як вони, зціплюючи зуби, вже дерлися нагору.
І тут я зрозуміла: мотивація в кожного своя. Вас може «зачепити» одне, а вашого сусіда – зовсім інше. Це відкриття мене дуже підбадьорило. Воно означало, що всі ми мали надію, що десь є той стимул, який буде дієвим і для мене. Це, безумовно, мало сенс: оскільки кожен із нас є неповторним, кожному потрібна своя, унікальна рушійна сила.
Звісно, віднайти її доведеться
Скорочено від
Приблизно 4,5 кг.
