одинадцятої».
«Отже, вашого сина не було години дві, не менше?»
«Авжеж».
«А може, чотири чи й п’ять годин?»
«Можливо».
«Що ж він робив увесь цей час?»
«Не знаю», – сказала вона й зблідла так, що навіть губи побіліли.
Звісно, після цього вже не було про що балакати.
Я дізнався, де перебуває лейтенант Шарпантьє, взяв із собою двох полісменів і заарештував його. Коли торкнувся його плеча й звелів спокійно йти з нами, він нахабно поцікавився: «Ви, можливо, підозрюєте, що я вбив того негідника Дреббера?» А оскільки ми ще й словом не обмовилися про вбивство, то все це дуже підозріло.
– Дуже, – підтвердив Голмс.
– При ньому була палиця, із якою він, за словами матері, кинувся слідом за Дреббером. Товстий, важкий кий, сер.
– Як же, на вашу думку, сталося вбивство?
– А ось як. Він ішов за Дреббером до самої Брикстон-роуд. Там знову почалася бійка. Шарпантьє вдарив цією палицею Дреббера, імовірніше за все, у живіт, і той одразу ж віддав Богові душу, а на тілі жодних слідів не залишилося. Лив дощ, навкруги не було жодної душі, і Шарпантьє відтягнув свою жертву в порожній будинок. А свічка, кров на підлозі, напис на стіні й перстень – це всього лише хитрощі, щоб заплутати слідство.
– Молодець! – схвально вигукнув Голмс. – Здається, Ґреґсоне, ви досягли неабияких успіхів. У вас велике майбутнє.
– Я також задоволений собою, здається, непогано впорався зі справою, – хвалькувато відповів детектив. – Хлопчина в своїх свідченнях стверджує, що таки пішов за Дреббером, але той незабаром помітив його і, закликавши кеб, поїхав. Шарпантьє доводить, що, повертаючись додому, нібито зустрів свого товариша по флоту, і вони довго прогулювалися вулицями. Однак він не зміг сказати, де живе той його приятель. Мені здається, тут усе збігається одне до одного напрочуд точно. Але Лестрейд, ото вже цей Лестрейд! Як подумаю, що він зараз нишпорить помилковим слідом, то аж сміх розпирає! Погляньте, а ось і він сам!
І справді в дверях стояв Лестрейд – за розмовою ми й не почули його кроків на сходах. Але куди поділася його самовпевненість, його звичайна жвавість? На обличчі було видно розгубленість і тривогу, зім’ятий одяг забризкало грязюкою. Вочевидь, він прийшов про щось порадитися з Шерлоком Голмсом, бо, побачивши свого колегу, збентежився та засмутився. Стояв посеред кімнати, нервово мнучи капелюха, і, здавалося, не знав, що робити.
– Абсолютно небувалий випадок, – сказав він нарешті, – незбагненно заплутана справа!
– Невже, містере Лестрейд! – переможно вигукнув Ґреґсон. – Я не сумнівався, що ви дійдете такого висновку. Чи вдалося вам знайти секретаря, містера Джозефа Стенджерсона?
– Містер Джозеф Стенджерсон, – серйозним тоном видихнув Лестрейд, – був убитий у готелі «Голлідей» сьогодні близько шостої години ранку.
Розділ VII
Світло в темряві
Несподівана та важлива
