ніколи не турбувало, що ані ваше місце народження, ані особа вашого біологічного батька невідомі?
– Ні. Не турбувало, – Пела згадала братову науку. Він сказав, що під час допиту треба думати про найприємніше й подумки переживати це найприємніше, як процес. Найприємнішим в її житті була подружка Оса. Симпатична білявка з Альфи, яка вміла пристрасно цілуватись. Тому Пела почала згадувати, як вони з Осою вчора усамітнились в тій частині душової, куди, за їхніми розрахунками, не заглядали оглядові відеоприлади.
– Треба додавати звертання «сір», Пело. Ми тут, якщо ви цього ще не зрозуміли, представляємо імперський уряд.
– Вибачте, сір, – каже дівчина вголос, а подумки… Подумки вона занурює ніс у мокре волосся Оси.
– Ваша мати загинула?
– Так, сір. – А тепер Оса цілує її й злизує з її шкіри потічки води.
– За яких обставин?
– Мені тоді було п’ять років, сір. Мені сказали, що вона загинула під час аварії на транспортному терміналі міста Нью-Фенікс у південній півкулі. Вона працювала на суборбітальному транспорті.
– Мати розповідала вам про походження вашої родини? Про вашого батька, про той світ, з якого вона прибула на Аврелію?
– Ні, сір. – Оса розсуває гарячим язиком губи Пели. «Оса, ти супер! Ти справжня альфійська майстер-сексі! Тільки ти вмієш так розсувати губи, так вперто і ніжно, вперто і ніжно…»
– Нічого?
– Нічого. – Язик Оси розсуває вже зовсім інше.
– Дивно.
– Я кажу правду, сір. – «Який в неї язик! Це не язик, а тератронна бомба!»
– У вас є брат.
– Так, сір, є.
– Як його звати?
– Хепі Етальдіно Махоніко.
– Що ви про нього знаєте?
– Він мій старший брат, сір, йому двадцять сім стандартних років, в нас спільні батьки, він чоловічої статі. Наскількі мені відомо, він не змінював стать і не зазнавав статевої модифікації. Він жив на Аврелії після смерті мами, закінчив з відзнакою технічну школу за спеціальністю «програміст біокібернетичних систем», працював техніком у службах Цивільного флоту. Чотири роки тому він підписав контракт з альфійською компанією «Омікрон Позитрал». Спочатку він працював у місцевій філії, а потім йому запропонували роботу на Альфі. Він погодився, підписав новий контракт і полетів на Альфу.
– Коли саме?
– У тринадцятому році… – вона зробила вигляд, що напружено згадує, а тим часом… Тим часом вони з Осою поступово зливаються в одну скажену істоту, безмежно далеку від того нафіг їм не потрібного тринадцятого року. – Десь улітку, сір. За стандартним часом. Мені тоді дозволили його провести. Я бачила, як злітав «човник» з Хепі. Він злітав з естакади космодрома Ванлу.
– Яку посаду йому запропонували на Альфі?
– Хепі казав, що хорошу посаду,
