в злуці геть не дика,із нею добре гарувать.
Єдина прикрість – завелика,
слід рихтування лаштувать.
Вузенька піхва ув ослиці,
та юж на кого розізлиться,
то ратицею втулить вмить.
Ще в цьому ділі справна гуска,
у неї зручно все і вузько,
лиш треба трохи придушить…»
В цім місці наше реготання
завершило оте читання…
За кілька днів після едему
пригода трапилась сумна.
Була царицею гарему
жеж черкесійка, бо вона
султану сина народила.
На мене лютилась, шипіла —
пан ся зі мною утішав.
В саду мене відслідкувала,
юж дряпала, волосся рвала,
була би вбила без ножа.
Мі шию обіруч стискала.
Ледь вирвалась. Вона услід:
– Ти – м’яса проданий кавалок,
зрадливе стерво, сучий плід!
Тобі рівнятися зі мною?!
Сховалась я в моїм покої,
дивлюсь в люстерко… На щоці —
о жах! – подряпини криваві!
Мені тепер не до забави…
Ще й на обох руках синці!
Король ся нудив тої днини,
за мною євнуха прислав.
Я показала єму спину,
відмовилася, не пішла.
Юж пан уперто вдруге кличе.
Пішла. Уздрів моє обличчя.
– Як? Ти з подряпаним лицем?!
Так ось чому іти не хочеш!
Мені доправить перед очі
негайно Гасекі Гуррем!..
Мене побачила й відразу:
– Жалітись, бачите, прийшла!
Ти – проданий кавалок м’яса
і є, і будеш, як була!
– То я її сюди спровадив, —
король спинив, – я хочу знати,
що межи вами там зайшло?
– Зайшло? Про що мій пан питає?
Немов того ніхто не знає,
куди слов’янку повело!
Я королевича вродила,
ти тішився, пишався ним.
Слов’янка ж короля відбила,
король мене відсторонив.
Я у гаремі королівна,
та мавпа-сте мені не рівня,
ти ліпше жабу покохай!
– Щоб з іншими ти не рівнялась
і тільки першою вважалась,
до сина нині вирушай!
Відтак скінчились дикі ігри,
щоб я жорстоко не карав,
найвища будеш з-поміж інших
в Магнесії, – король сказав.
Та втямила, що зле вчинила,
забідкалась, сльозу пустила,
я була схильна до жалю.
Та юж удвох нам буде тісно,
вродити сина маю, звісно,
йому дорогу простелю.
Відтак, між королем і мною
не було більше перепон.
Я упірнула з головою
в науки. Ставила на кон
знання, не тільки куншт лобові,
купалася у віршах, в слові,
а ще у безлічі наук.
Арабську вчила і турецьку,
а ще до того трохи грецьку,
не випускала книги з рук.
Ми
