полюбляв барвистість слів…Улюбленця покликав, Гавриїла,
Про почуття у прозі розказав.
Розмови їхні церква утаїла,
Євангеліст тут, певно, маху дав!
Та збереглися письмена вірменські,
Що Цар небес хвалу йому віддав,
В Меркурії архангела обрав,
Позначивши у ньому ум вселенський, —
І до Марії ввечері послав.
Архангелу такі наряди прісні,
Бо вигода дорівнює нулю.
Писульки переносити і вісті
Хоч вигідно, але ж він самолюб.
І слави син, не кажучи жалю,
Вступив у роль – послужливий догідник
Царю небес… а по земному звідник.
Та не дрімає ворог, сатана!
Почув він раз, блукаючи у світі,
Що Бог єврейку має на приміті —
Красуню юну, а між тим вона
Відвести має люд від муки пекла.
У підступах лукавий добре петрав —
Клопоче він. Всевишній попри те
На небесах долав нудьги нападки,
Про світ забув, навколишнє – пусте,
Ну хто порушить складені порядки?
А що ж Марія? Нині де вона,
Печальна юна Йосипа дружина?
В саду своєму, жальних дум мана,
Сліз і журби дівочої причина,
Розрада тільки у чарівних снах.
З душі не відлітає образ милий,
До Гавриїла рветься серце й тіло.
У прохолоді біля джерела
Красуня в коси думи заплела;
Не милі діві пахощі духмяні,
Не веселить прозорих вод дзюрчання…
Змія прекрасна раптом приповзла.
Поблискуючи шкірою своєю,
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
