я розробляю речі, зв’язані Інтернетом (іграшки, меблі, світильники, ювелірні прикраси тощо), і досі розчарований тим, як небагато продуктів нас зачаровують. Натомість вони складні для розуміння, незручні у використанні та переобтяжені функціями. Вони принижують нас, замість того щоб наділяти силою.
Ця книжка покликана каталізувати уяву конструкторів, бізнес-стратегів і технологів задля створення чудовіших продуктів та чарівніших переживань, а також має на меті нагадати всім користувачам, зв’язаних інтернетом речей (до яких належимо ми всі), що слід очікувати більшого від інструментів, пристроїв та забавок, які становлять таку величезну частину нашого життя.
У чому секрет створення технології, суголосної потребам і бажанням людей? Відповідь можна знайти в популярних оповіданнях і персонажах, що їх ми засвоюємо в дитинстві та які потім живуть у нашому культурному кровотоці: давньогрецьких міфах, романтичних казках, героях коміксів, толкієнівських чаклунах та ельфах, антуражі пригод Гаррі Поттера, діснеївських чарівниках, Джеймзі Бонді та докторі Злі. Усі вони послуговуються зачарованими інструментами та предметами, що допомагають їм задовольнити фундаментальні людські жадання. У цій книжці я зв’язую вигадки та фантазії, що так красиво виражають ці жадання, із роллю сучасних винаходів. Моя мета полягає в зміні вашого сприйняття комп’ютерів і речей під їхнім керуванням та способу вашої з ними взаємодії.
Я викладаю у Медіалабораторії Массачусетського технологічного інституту, і одна з визначальних переваг моєї роботи – щоденний нескінченний потік відвідувачів: керівників фірм, сановників, музикантів, архітекторів, дизайнерів, технологів, а подеколи й голлівудських продюсерів. Вони приходять у пошуках розуміння того, як наше життя може змінитися в майбутньому і як зміна технології може вплинути на їхню роботу.
Одного весняного дня Дж. Дж. Ейбрамз – продюсер телесеріалів «Загублені» (“Lost”), «Межа» (“Fringe”) та двох фільмів франшизи «Зоряний шлях» (“Star Trek”) – завітав поглянути на демонстрацію технологічних прототипів та побалакати про магію і наукову фантастику. За кілька днів він надіслав електронного листа, в якому поставив провокаційне питання: «Як називатимуться комп’ютери через п’ятдесят років?»
Він отримав безліч відповідей від моїх студентів та колег. «Синтет». «Нейро». «Гайзенберг». «Мати». «Ваша ясновельможність». Одна зі студенток, Кетрін, відповіла так: «Гадаю, вони ніяк не називатимуться. Вони будуть нами та правитимуть усім під сонцем». З нею погодився Сезар: «Гадаю, ми просто казатимемо щось на кшталт “я заходжу”, і всі розумітимуть, про що мова».
Насправді збурена Ейбрамзом дискусія стосувалася не так назв, як відносин, які ми матимемо – і які хочемо мати, – із технологією майбутнього. Чи хочемо ми більше планшетів та екранів? Як ми ставимося до роботів та носильних пристроїв? А до чарівних предметів повсякденного вжитку?
Якою особистістю ми воліли б наділити наші технології? Деспотичною чи люб’язною? Наші технології мають виглядати холодними чи милими? Ми хочемо взаємодіяти з ними як із розумними інструментами чи як із небайдужими виконавцями? Чи повинна кожна дитина обов’язково навчатися програмування, чи, може, ідеал – нульова крива навчання? Ми хочемо, щоб комп’ютери стали подібніші до людей чи щоб люди стали подібніші до комп’ютерів?
Сподіваюся, за допомогою оповідей про сорок чи десь так зв’язаних інтернетом речей мені вдасться пролити світло на ці питання та вивчити наслідки впливу людино-машинного інтерфейсу на дизайн носильних технологій, медичних пристроїв, транспортних засобів, комунікаційних засобів, музичних інструментів, художніх інструментів, наших домівок, наших робочих місць та, у майбутньому, практично кожного нелюдського складника нашого життя.
У першій частині книжки я описую чотири можливі варіанти технологічного майбутнього: Термінальний Світ, протезування, анімізм та чарівні предмети. У другій частині я вивчаю шість людських прагнень, а саме всевідання, телепатію, безпеку, безсмертя, телепортацію та самовираження, а також діалектичну взаємодію пов’язаних із цими прагненнями вигадок і винаходів. Третя частина присвячена тому, як конструювати чарівність, зокрема, як підходити до основних «здатностей» зачарованих предметів, таких, як інтуїтивність і наочність, а також яким чином підходити до процесу конструювання як до «драбини» чарівності, від доповнення до оповідізації. У четвертій частині я розглядаю, як під впливом зачарованих предметів можуть у майбутньому змінитися більші системи, як-от наші будинки, наші робочі місця та наші міста. Після всього цього читачі залишаються наодинці з шістьма моїми фантазіями про те, що я б волів побачити далі.
Хоча ця книжка призначена зацікавити як широкий загал, так і фахівців, мене особливо цікавить ваша готовність проявити гнучкість і поглянути на світ із трьох перспектив: технології, дизайну та бізнесу. Для розуміння та ухвалення розумних рішень щодо людиноорієнтованих продуктів треба бути поліглотом, тож ваша здатність розуміти та спілкуватися з іншими науковцями, інженерами, дизайнерами, психологами, керівниками
