довелось викашляти його, наче шматок їжі, який не туди потрапив. – У неї не може бути менструації! Їй же тільки дванадцять, заради Бога!
– Ти думав, вона вічно буде твоєю прекрасною принцесою в іскристих черевичках і з крильцями феї?
– Ні, але… в дванадцять?
– У мене це почалося в одинадцять. І не в цьому справа, Френку. Ось у чому справа. В твоєї дочки були болючі судоми, вона почувалася ніяково, пригнічено. Вона малювала на заїзді тому, що це завжди її збадьорює. А тут під’їжджає її татусь, весь заведений, і кричить…
– Я не кричав!
Ось тут уже бляшанка «Дочки гірника» не витримала. Піна ринула крізь його стиснуті в кулак пальці, ляпаючи на підлогу.
– …кричить і тягне її за майку, її улюблену майку…
Його шокував приплив пекучих сліз. Після того, як вони роз’їхалися з Ілейн, він плакав кілька разів, але ніколи під час розмови з нею. Глибоко в душі він боявся, що вона вхопиться за будь-яку виявлену ним слабкість, оберне її на плішню і, розламавши його нарозтвір, з’їсть його серце. Його ніжне серце.
– Я боявся за неї. Невже ти цього не розумієш? Флікінджер – п’яниця чи нарик, чи те й те разом, у нього та велика машина, і він уже вбив кішку судді Сілвера. Я боявся за неї. Я мусив щось вдіяти. Я мусив.
– Ти так поводишся, наче ти єдина в світі людина, яка боїться за свою дитину, але ти не єдиний такий. Я за неї боюся, і ти – головна причина, яка змушує мене боятися.
Він мовчав. Те, що вона щойно сказала, було занадто жахливим для усвідомлення.
– Продовжуй у тому ж стилі, і ми знов зустрінемося в суді, щоб переглянути твої привілеї на побачення з нею по вікендах.
Привілеї на побачення, подумав Френк. Привілеї! Йому хотілося завити. Ось що він отримав за те, що розказав їй правду про свої почуття.
– Як вона зараз?
– Нормально, я гадаю. З’їла майже весь обід і сказала, що ляже здрімнути.
Френк буквально відхитнувся назад на підборах і кинув продавлену бляшанку пінявого напою на підлогу. Ось що його весь цей час гризло, а не питання, чому Нана не в школі, а вдома. Він знав її реакцію на стрес: переспати його. А він довів її до стресу.
– Ілейн… а ти хіба не дивилася телевізор?
– Що? – Не розуміючи такого різкого повороту в розмові. – Я подивилася по ТіВо141 два пропущені випуски «Щоденного Шоу»142.
– Новини, Іл, про це в новинах! По всіх каналах!
– Про що це ти говориш? А чи ти зду…
– Підніми її! – гаркнув Френк. – Якщо вона ще не заснула, підніми її! Мерщій!
– Щось ти таке верзеш без усякого се…
От тільки був у його словах важливий сенс. Хотілося б Френкові, щоб його не було.
– Не став запитань, просто зроби це! Зараз же!
Френк обірвав розмову і кинувся до дверей.
5
Джаред чекав у засідці, коли, з великим галасом ломлячись чагарями,
«TiVo» – розроблений у 1997 цифровий пристрій, який через централізовану платну послугу програмується на одночасний запис (з видаленням реклами) кількох передач кабельних телеканалів для подальшого їх перегляду в зручний для людини час.
«The Daily Show» – нічна розважальна телепередача, що виходить з понеділка по четвер, яку веде знаний сатирик Джон Стюарт.
