доларів – це чималий шмат грошви.
– Та нє. Я просто жартую, – підморгнув Ерік приятелю. – Я б не взяв у тебе за таке гроші. Я зроблю це безплатно.
Він нахилився до Ессі, намагаючись кінцем ломачки пробитися крізь запону до її вуха.
Джаред мусив уже щось роботи; не міг він отак просто дивитися й знімати, дозволяючи їм робити таке з нею. «То чому ти не поворухнешся?» – запитав він себе, і в цю ж мить його айфон, міцно стиснутий в спотілій руці, стрибнув угору – швах! – і з тріском приземлився на хмизняк.
6
Навіть з педаллю, втопленою в долівку, маленький пікап контролю за тваринами не видавав більше п’ятдесяти миль. Не через обмежувач швидкості на двигуні: пікап був просто старим, і вже вдруге так гнав за цю добу. Френк кілька разів подавав заявки на нову машину до міської ради, і відповідь завжди була та сама: «Ми візьмемо це до уваги».
Френк вів машину, зігнувшись над кермом, і уявляв собі, як він збиває цих містечкових політиканів на порох. А що б він сказав, якби вони благали його припинити? «Я візьму це до уваги».
Повсюди він бачив жінок. Жодна з них не була сама. Вони купчилася групками по троє й по четверо, балакали між собою, обіймалися, декотрі з них плакали. Жодна з них не кинула погляду на Френка, навіть коли він пролітав повз знаки «стоп» і на червоне світло. Отаким чином, мабуть, їздить Флікінджер, коли обдовбаний, думав Френк. Обережніше, Ґірі, бо ще переїдеш чийогось кота або чиюсь дитину.
Але ж Нана! Нана!
Озвався його телефон. Він натис «ВІДПОВІСТИ», не дивлячись. Дзвонила Ілейн, вона ридала.
– Вона спить і не прокидається, і все обличчя в неї в отій гидоті! Біла гидота, як павутиння!
Він проминув трьох жінок, які обіймалися на розі вулиці. Вони були схожими на гостей якоїсь психотерапевтичної телепередачі.
– Вона дихає?
– Так… так, я бачу, як цей покрив ворушиться… здіймається, а потім ніби як трішки всмоктується… ох, Френку, я думаю, ця штука у неї і в роті, і на язику! Піду зараз візьму свої манікюрні ножиці і зістрижу її!
Його мозок цілком заповнила картина. Така чітка й огидно-реалістична, що на якусь мить затьмарилась вулиця попереду нього: Родачка Сюзанна Яснолист вгризає свого чоловіка за ніс.
– Ні, Іл, не роби цього.
– Чому ні?
Дивитися замість новин «Щоденне шоу», коли відбувається найбільша в історії подія, – якою ж це дурнуватою треба бути? Але такою вона й є, колишня Ілейн Наттінг із Кларксберга у Західній Вірджинії144. Така ця Ілейн цілком і повністю.
Щедра на поспішні висновки, бідна на інформацію.
– Тому що це їх будить, а коли вони прокидаються, вони – як божевільні. Ні, не божевільні. Це більше схоже на сказ.
– Ти ж не хочеш мені сказати… що Нана більше ніколи… Якщо вона взагалі ще Нана, подумав Френк. Родак Яснолист явно побачив не ту ласкаву й ніжну жінку, до якої він, поза всяким сумнівом, був звик.
– Ілейн…
Clarksburg – засноване 1785 року місто, адміністративний центр округу Гаррісон.
