style="font-size:15px;"> – Ти з чого це взяла?
– Читала, що у горах неможна кричати, бо може піти лавина.
– І де ти гори тут побачила чи сніг? – встряв Ріан.
– Ну, я подумала, що у пустелі ті самі правила… – знітилась Лінаї.
Хлопець голосно зітхнув, в той час як Авалона красномовно поглянула на подругу.
– Дорогенька, тут кричи не кричи, тільки пташки нас і почують. До речі, про птахів, – вона повернулась до Ріана. – Злітай-но, розвідай обстановку.
– Я тобі що хлопчик на побігеньках?
– У тебе є інші пропозиції? З нас трьох тільки ти крилатий. Так що зроби щось корисне, раз опинився тут.
Ріан поглянув у небо. Три величезних сонця розміром із надувну кулю нещадно смалили його зі всіх боків, тож було б просто чудово закутатись у щось довге та легке. Проте вони йшли розважатись, тому одяглись у шкіряні шорти та футболки, і тільки Лінаї прихопила кольоровий кострубатий капелюх, який Ріан вважав страшним та не-фешенебельним. Він явно не із Самсари, тож хлопець припустив, що мати Лінаї привезла його із морського світу Дондари, звідки була родом.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
