На псяру ніхто не ставив, судді навіть думали скасувати бій, типу, велика невідповідність габаритів, але Декер наполіг, мовляв, мій собака, що хочу, те й роблю. Йо, брате, сам побачиш. Ще та м’ясорубка. Собаки гризлися годину, й ірландець так вимотав алабая, що той ледве стояв. Під кінець бійки тер’єр до кісток позривав м’ясо з його задніх лап, а потім, коли алабай геть здувся, виждав момент і одним укусом перетяв яремну вену.
– Уф! – Лоуренс збуджено засопів. – Чекаю на відео.
– Треба трохи часу. Тут хріновий Інтернет.
Ресивер зиркнув на годинник. 11:52. Посадка вже мала би початися. Лоуренс сподівався, що Гарді встигне завантажити ролик до того, як його покличуть до ґейта.
– Ти коли прилітаєш? – запитав Гарді.
– За розкладом близько півночі, але виліт затримують. Мабуть, буду пізніше. Номер готовий?
– Звісно! Я тебе зустріну.
– Гаразд, тоді до зустрічі.
Лоуренс сховав телефон і взяв до рук планшет. Від нетерплячки хлопець вистукував ногою по підлозі, проте від Гарді нічого не надходило. Через хвилину до Лоуренса наблизилася дівчина в довгій синій спідниці, синьому жакеті зі значком у вигляді орла з розкинутими крилами на лацкані та білому хіджабі.
– Пане Ґрейс, перепрошую за затримку та прошу вас пройти на посадку.
Лоуренс подивився на неї.
– Якщо я відійду від зали, зв’язок із мережею розірветься, так?
– Так, пане.
– А в літаку?
Арабка вибачливо всміхнулася:
– На жаль, на наших літаках поки що немає можливості користуватися Інтернетом.
Лоуренс, невдоволено роздувши ніздрі, підвівся.
– Я ще чимось можу вам допомогти? – запитала дівчина.
Ресивер відвернувся до неї спиною, закинув на плече сумку та попрямував до виходу. Біля дверей зупинився і швидко надрукував у Месенджері:
Lawrence Grace 11:56
ще довго?!
мені вже час на літак
Hardy Sullivan 11:57
сраний Китай, ще не завантажилося!
Lawrence Grace 11:57
ну ти даєш! скільки ще?
Hardy Sullivan 11:57
пише, 25 хвилин але це може бути година
Лоуренс Ґрейс вишкірився, проте відписувати не став. Тримаючи планшет під пахвою, він вийшов із VIP-ложі й закрокував до входу в телескопічний трап.
Міжнародний аеропорт Дубай
Зала очікування перед гґейтом С32, Термінал 3
Ще хвилину потому, як чоловік, що заговорив до неї, пішов із зали очікування, Анні Янголь не вдавалося викинути його образ із голови. Слабкий запах алкоголю. Зелена сорочка з коротким рукавом. Карамельного кольору очі. Коли росіянин дивився на неї, Анні здавалося, що на його обличчі нічого, крім очей, немає.
Анна опустила погляд на затиснутий у руці телефон і згадала, що не вивела смартфон із
