теся своїми успіхами.
Ми, представники «Ендвіч-Банку», також пишаємося нашими успіхами, адже дбаємо про своїх клієнтів, а наша гнучка система рахунків задовольнить будь-які бажання. Ми особливо цінуємо завбачливий підхід до клієнтів Вашого статусу. Тож пропонуємо Вам, міс Блумвуд, як випускниці університету, підвищений ліміт безвідсоткового кредиту на суму 2000 фунтів на перші два роки Вашої роботи. Якщо Ви вирішите відкрити рахунок в «Ендвіч-Банку», то відразу ж отримаєте доступ до цієї послуги*. Ми щиро сподіваємося, що Ви скористаєтеся цією унікальною пропозицією, та чекаємо на Вашу заявку.
Іще раз прийміть наші вітання!
* (враховуючи ваше фінансове становище)
«Ендвіч-Банк»
Міс Ребекка Блумвуд
Берні Роуд, 4, кв. 2
Лондон SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
На додаток до моїх листів від 3 травня, 29 липня та 14 серпня повідомляю Вам, що термін Вашого безвідсоткового кредиту добігає кінця 19 вересня. Також нагадую Вам, що Ви значно перевищили узгоджений ліміт на суму 2000 фунтів.
Поточна заборгованість за Вашим рахунком становить 3794 фунти 56 пенсів. Будь ласка, зателефонуйте моїй помічниці Еріці Парнелл, аби домовитися про зустріч для обговорення цього питання.
«Ендвіч-Банк»
Міс Ребекка Блумвуд
Берні Роуд, 4, кв. 2
Лондон SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
Щиро співчуваю Вам із приводу перелому ноги.
Після одужання зателефонуйте, будь ласка, моїй помічниці Еріці Парнелл, щоб домовитися про зустріч для обговорення ситуації з Вашою заборгованістю.
«Ендвіч-Банк»
Міс Ребекка Блумвуд
Берні Роуд, 4, кв. 2
Лондон SW6 8FD
Шановна міс Блумвуд!
Щиро співчуваю Вам із приводу гнійної ангіни.
Після одужання зателефонуйте, будь ласка, моїй помічниці Еріці Парнелл, аби домовитися про зустріч для обговорення Вашого фінансового становища.
Один
Гаразд. Жодної паніки. Жодної паніки. Це ж лише рахунок «Віза». Папірець, кілька цифр. Тобто… ну що страшного може бути в цифрах?
Я витріщаюся крізь шибку офісу, розглядаю автобус, що їде по Оксфорд-стрит, умовляючи себе відкрити білий конверт, що лежить на моєму охопленому безладом столі. «Це просто звичайнісінький папірець», – повторюю я собі втисячне. І я начебто не така вже й дурна, правда ж? Я чудово знаю, яка в ньому буде вказана сума.
Майже знаю. Приблизно.
Там десь близько… двохсот фунтів. Ну, може, триста. Так, має бути триста. Щонайбільше – триста п’ятдесят.
Я мимохіть заплющую очі й починаю підраховувати. Костюм із «Джиґсоу»… Вечеря зі Сьюз у «Куаґліно»… Той розкішний червоно-жовтий килимок. Він коштував 200 фунтів, подумати лишень! Але він, звісно, вартий тих грошей до останнього пенні – усі від нього просто в захваті. Ну, принаймні Сьюз у захваті.
А той костюм у «Джиґсоу» я купила за зниженою ціною, дешевше аж на 30 відсотків. Тож на ньому я насправді заощадила грошей.
Я розплющую очі та простягаю руку до рахунка. Щойно мої пальці торкаються паперу – згадую про нові контактні лінзи. Дев’яносто п’ять фунтів. Це чимало. Але взагалі-то я мала їх купити, чи не так? А що мені було робити: пересуватися навпомацки?
А ще довелося купити нову рідину для лінз, прикольний футлярчик, гіпоалергенну підводку для очей. Тож усе разом вийде… фунтів чотириста?
За сусіднім столом Клер Едвордс підводить погляд від своєї пошти. Вона розкладає листи охайненькими стосиками
