Бо ми хоч бідні, але горді. Живемо в тіні, але сонце бачимо. Бачимо, де будівник справжній, а де псевдобудівник. Комфорт і порядність – це, по-моєму, могло б стати девізом часу. Між силами добра і зла зберігай рівновагу, крайнощів уникай… Одне слово, як той казав: не будь солодким, бо розлижуть, не будь гірким, бо розплюють…
Дивний цей Ромця. Теж із родини металургів, батько інженер, шанована в цеху людина, а Ромця… «Якийсь ти не в ту форму відлитий», – часом говорить йому Вірунька. З освітою хлопець, був у Москві на курсах по електронних машинах, завод посилав, але оскільки тих машин поки що не одержано, Ромця при головному енергетикові зачепивсь. Живе легко, сприймає життя іронічно, підсміюється з Миколиних пошуків вічних категорій. «Ми з тобою живемо в цинічну епоху, – деколи можна від нього почути. – Народили нас матері під кривавим знаком зодіака… І, думаєш, це не впливає на наше світовідчування?»
Сидять вони зараз на лавці, спостерігають, як заграва саме виплеснулась в небо над заводами… Миколі пригадались рядки інститутського поета, продекламував задумливо:
– «І знову дні руді та бурі, такі щасливі та сумні…»
– Непогано, – схвалює Ромця. Треба запам’ятати, при нагоді процитую нашій лікарці – новенька з’явилась у заводській амбулаторії. Сьогодні зайшов до неї. «Жучок, – кажу, – у вухо заліз. Можете витягти?» – «Я не отоларинголог». – «А хто ж ви?» – «Читайте, на дверях написано… З того боку!» Отака! Витягніть, кажу, або бюлетень дайте. Буду бюлетенити, поки жучок сам із вуха вилізе… Гадаєш, пішла назустріч, повірила в жучка? Дзуськи!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
