двадцятирічної давнини, відтоді нічого не змінилося. Закон про психічне здоров’я, написаний кілька десятиліть тому, не пропонує нових підходів до подолання культурних і расових стереотипів. Французький філософ Мішель Фуко наполягав, що божевілля залежить від суспільства, у якому воно існує, і що культурні, інтелектуальні та економічні структури суспільства визначають перебіг хвороби. У цьому напрямі багато питань залишаються недослідженими. Дослідження AESOP, яке проводили протягом двох років одразу в трьох містах Сполученого Королівства (Лондон, Ноттинґем і Бристоль), на сьогодні є найґрунтовнішим аналізом першої допомоги під час психозу за методом «випадок – контроль». Воно встановило, що шизофренія значно більш поширена серед афро-карибців і чорношкірих африканців обох статей і всіх вікових категорій. Афро-карибські чоловіки значно частіше отримують такий діагноз. Із 1960-х років багато досліджень порівнювали частоту захворювань на шизофренію та інші психози, і всі вони вказують на те, що відсоток хворих значно більший серед чорношкірих чоловіків. Різниця – від двох до вісімнадцяти разів. У нещодавньому звіті наголошувалося на поганому рівні обслуговування чорношкірих африканських і карибських чоловіків і зазначалось, що в середньому ця група перебуває на примусовому лікуванні в п’ять разів довше. Невідомо напевно, чому так відбувається, але основною проблемою, безперечно, є расизм на індивідуальному та інституційному рівнях.
Я намагаюся зрозуміти, що це означає для Дерека, і що я, як психіатрична медсестра, можу зробити для послаблення цієї нерівності. Королівський коледж медсестер наполягає, що протидія нерівності і дискримінації, які є наслідками або передумовою проблем із психічним здоров’ям, – це основний обов’язок психіатричної медсестри. Усі аспекти психіатричного догляду підпорядковані закону про права людини. Але соціальний і політичний контекст психічного здоров’я – це як вода, разом із якою можна вихлюпнути немовля. Великий вплив на психічне здоров’я має громада, а хронічне недофінансування і скорочення таких послуг, як соціальне житло й пільги, шкодять психічному здоров’ю нації і, як мені здається, збільшують кількість самогубств. На багатьох рівнях є неприємні факти, які медикам важко усвідомити і які безпосередньо впливають на психічні розлади.
Я завжди помічала певні речі в Лондоні: чергу на автобусній зупинці, у якій із самого ранку стоять переважно чорношкірі, щоб дістатися на роботу. Я сиджу в Макдональдзі, або в спортзалі, або в Британській бібліотеці і дивлюся, хто там прибирає. Я бачу, що асистенти лікарів здебільшого чорношкірі, а директори лікарень – білошкірі. Крім цього, я помічаю яскраво пофарбованих ловців мрій у найбрудніших вікнах у південних районах Лондона. Відколи я працюю з Дереком, я замислююся про більший відсоток хворих на шизофренію серед чорношкірих чоловіків і про багаторівневість статистики. Я починаю рефлексувати.
Мені доручають регулярно провідувати Дерека, і я бачу, як його стан поступово покращується.
