решта, як і оці скафандри, човник, трансактивні рештки вашого хитромудрого вірусу… чи ви думаєте, я їх стерла, га? А от і ні!
Грайливий усміх.
– А ваш крек… оце найцікавіше!..
Кокетливий порух пальчиком.
– Він же зливав вам дані по абсолютно незахищених каналах, навпрямки.
Масиви даних замотались перед Олиним поглядом швидше, ледь-ледь скаламутились.
– Оце все, за чим ви там підглядали, – моїми маніпуляціями, балачками, мареннями… моїми і Асланоглу. Воно ж усе ішло до вас навпрямки – і тудою ж піде і креш! Стук-стук!..
Командор мовчав.
– А можливо, – Оля задумливо повела рукою, – він піде інакшим чином. Тупо перелопатить кодування і авторизується через якусь із резервних ліній Руанди. Або ще веселіше – вп’ється в котрусь із виводка ваших ракет, випущених по нас ракет, і таким чином присмокчеться до системи наведення, і вже звідти…
– Досить.
– О ні, почекайте! – здавалося, Оля сказилась. – Знаєте, що він буде робити далі? Знаєте?
Командор мовчав.
– Він за всяку ціну досягне Землі. Землі, Марса, густонаселених колоній – чого завгодно, будь-якого системного центру. Це абсолютно геніальна штука, за архітектурою це ретровірус, примітивний печерний фаг, імунний паразит. Але, по-перше, він вкрай віртуозно переймає якості системи, котру інфікує… якщо, наприклад, ним заразити бортову мережу, то задля свого розповсюдження він буде використовувати УСІ потужності даної мережі, усі системи і підсистеми і всі компоненти систем – наведення, навігація, гомеостаз, крафтинг, все, все, все!.. І він так чи інакше вийде за межі мережі, а якщо він уражає особистий інтерфейс…
– Досить!
– Ні!! – Оля скрикнула.
І продовжила:
– То він буде поводити себе, як його власник, – як людина, що мислить, хоча воно не може мислити, воно – примітивний організм, але воно дивним чином переймає на себе якості ураженої ним системи, і воно, це вже по-друге, комунікується між собою, кожен агент, кожний ланцюг коду абсолютно непередбачувано синтезується з іншим, утворюючи конструкт…
Оля видихнула.
– …високорозвинений руйнівний конструкт. Воно піде далі, і далі, і далі.
Видих із ледь чутним стогоном.
– Тобто якби воно заразило Руанду, то поводило б себе, як Руанда, що хоче заразити екіпаж, як хотіла б заразити, скажімо, абордажну команду… А тоді, як заразило б екіпаж, воно б поводило себе, як Руанда, укомплектована навіженим екіпажем, котрий жадає лише одного – рознести креш по всій Галактиці й куди завгодно далі. Не можна сказати, що креш МИСЛИТЬ, але що це таке, якщо не мислення? Не можна сказати, що креш має свідомість, але що це таке, як не свідомість??
– Замовкни врешті!
– Ні! Ні, довбаний вилупок!! Ні!!!
Оля заверещала і струснула головою – шолом знов деактивувався, і на примружені світло-сірі оченята впали густі й закудлані каштанові пасма.
– Ти знаєш, що він з тобою зробить?! Знаєш, blyad'??
Вона
