в семінарії», – подумав він, дивлячись на вранішнє сонце. Завжди, коли було можливо, він обирав іншу дорогу, щоб іти далі. Він ніколи раніше не бачив цієї церкви, хоч і проходив тут багато разів. Світ був великий і невичерпний, і якщо Сантьяго дозволяв, щоб вівці вели його бодай трохи, то відкривав надзвичайно цікаві речі. «На жаль, вони не усвідомлюють, що кожного дня йдуть по іншій дорозі. Вони не помічають, що луки стають іншими, що зупиняються вони теж в іншому місці – бо вони надто заклопотані пошуками їжі й води».
«Можливо, так буде з усіма нами, – подумав пастух. – Навіть зі мною, хоч я й не думаю про інших жінок, відколи познайомився з дочкою торговця сукном». Він подивився на небо – за його розрахунками, він мав шанси пообідати в Тарифі. Він міг там обміняти свою книжку на товщу, наповнити пляшку вином і підстригти бороду та волосся, підготувавшись до зустрічі з дівчиною, й він не хотів думати про ймовірність того, що раніше від нього туди навідався інший пастух із більшою кількістю овець, щоб попросити її руки.
«Саме можливість реалізувати сон робить життя цікавішим», – міркував він, знову подивившись на небо й прискоривши ходу. Він пригадав, що в Тарифі живе стара жінка, спроможна тлумачити сни. А він цієї ночі бачив сон, який повторився вдруге.
Стара ворожка провела хлопця до кімнати у глибині дому, відокремленої від зали завісою зі смуг кольорового пластику. У кімнаті був стіл, образ Святого Серця Ісусового й два стільці.
Стара сіла й попросила його, щоб він також сів. Узяла його за обидві руки й тихим голосом стала молитися.
Її молитва здавалася циганською. Молодий пастух уже не раз зустрічав на своєму шляху циган. Вони мандрували, але не мали справи з вівцями. Люди казали: циган жити не може, щоб не одурити іншого. Казали також, що вони уклали договір із чортом і викрадали дітей, щоб ті служили рабами в їхніх таємничих таборах. Коли Сантьяго був малий, він помирав від страху, боячись, що його вкрадуть цигани, і цей давній страх повернувся, коли стара взяла його за руки.
«Але ж тут присутній образ Святого Серця Ісусового», – подумав він, намагаючись зберегти спокій. Він не хотів, щоб його руки тремтіли й щоб стара помітила його страх. Він мовчки став читати «Отче наш».
– Як цікаво, – сказала стара, не відриваючи погляду від руки хлопця.
І знову замовкла.
Хлопець занервував. Руки йому затремтіли, й стара це помітила. Він швидко прибрав руки.
– Я прийшов сюди не для того, щоб ти читала мої руки, – сказав він, уже жалкуючи, що завітав у цей дім.
На якусь мить він подумав, що ліпше буде заплатити їй і піти геть, нічого не довідавшись. Він, либонь, надав надмірного значення сну, який повторився.
– Ти прийшов довідатися про те, що означає твій сон, – відповіла йому стара. – А сни – це мова Бога. Коли Він говорить мовою світу, я можу витлумачити її. Та коли Він говорить мовою своєї душі, то тільки ти можеш Його зрозуміти. Але я хочу надати тобі пораду за будь-яких умов.
«Ще один трюк», – подумав хлопець.
