розпочати новий етап у його непростій справі, прославити винахідника і, врешті-решт, принести успіх операції «Кажан».
– Перший етап випробувань, – пробурмотів Дірк, натискаючи на кнопку «Ввімкнути». Знявши покришку пилососа, він дістав із камери кілька заздалегідь припасених голівок часнику і розкидав їх галявиною. Потім увімкнув свою високоточну зброю на повну потужність і підніс до однієї з голівок часнику. «КЛУП! БЛУП!» – пролунало десь усередині пилососа. Мисливець за вампірами задоволено посміхнувся і взявся згодовувати пилососу решту часнику.
Жертва часникостріла
Цей мешканець вулиці Ліндевег був відомий як Газе. Польді Газе. Він теж не був людиною, як, утім, і вампіром. Він був таксою. Найділовитішою таксою у світі, адже на ньому тримався весь будинок: стареньку господиню потрібно було вигулювати декілька разів на день і в цей час постійно тримати ніс за вітром. А відтоді, як на Ліндевег оселилася ця похмура сімейка, клопоту стало за край. Річ у тім, що нові сусіди зовсім не були схожі на звичайних людей. Одна тільки жінка не викликала тривоги. Від решти ж, а надто від високого чоловіка, тхнуло небезпекою. Польді, безсумнівно, не міг не помітити, що в будинку, де мешкала родина, нерідко проливалася кров. Особливо щуряча – він її виразно відчував.
Вірний і відданий Польді, авжеж, любив свою господиню. І все ж був не проти змінити її на господаря. Його кумир – Дірк ван Комбаст. Гарненько до нього принюхавшись і уважно за ним поспостерігавши, Польді дійшов висновку, що сусід не тільки божественно пахне женьшенем і пачулі, а ще й такий самий проникливий, як і він сам. Адже гер ван Комбаст теж відчував неабияку небезпеку від сусідів і відчайдушно захищав від неї людей довкола – принаймні намагався це робити. Звісно, нетямущій господині Польді такі благородні поривання не зрозуміти.
Коли Польді побачив сусідських дівчат, шерсть у нього встала дибки. У ніс миттєво вдарив запах старої, затхлої цвинтарної землі з легкою домішкою кров’яної ковбаси. Будь-якого іншого собаку такий запах невимовно потішив би, але старого Польді так просто не ошукаєш.
– Доброго дня, фрау Газе!
Сільванія і Дака не зважали на гавкання Польді.
– Здрастуйте, милі! – усміхнулася фрау Газе.
«Ну що вона за людина така, – здивовано подумав Польді. – Невже вона нічого не помічає?»
Фрау Газе тим часом зупинилася біля будинку Дірка ван Комбаста.
– Що це він знову замислив? – здивувалася жінка.
Але Дірку було зараз не до Польді і його господині.
Починався другий етап випробувань: набої треба було роздробити. З пилососа почулося: «КР-Р-Р! КРА-АХ!» Дірк посміхнувся – поки все йшло за планом.
– Третій етап випробувань: газова атака! – скомандував він пилососу.
– Часник! – скривилася фрау Газе.
Польді
