220 християнських невільників…», Самійло Кішка підняв на галері повстання. Це відбулось у 1599 році. Внаслідок збройного виступу невільники, серед яких головним чином були українці й поляки, змогли перебити яничар, захопити судно і вирушити на ньому до гирла Дніпра. Доля була прихильною до Самійла Кішки, і за кілька днів морської мандрівки, як оповідають джерела, він зустрівся біля Тендрівської коси з ескадрою запорозького отамана Семена Скалозуба.
Семен Скалозуб
Коли Самійло Кішка повернувся в Україну, його знову обирають гетьманом. Після поразки повстань Косинського і Наливайка Самійло Кішка шляхом переговорів досяг визнання Польщею козацтва як суспільного стану, а у 1600 році за сприяння короля Сиґізмунда ІІІ Вази вирушив у похід на Кримське ханство. У 1601—1602 роках гетьман взяв участь у Лівонській війні зі Швецією на боці Речі Посполитої. Загинув Самійло Кішка 28 лютого 1602 року під час бою у Лівонії, але був перевезений на батьківщину і похований у Каневі.
ПОЧАТОК ГЕТЬМАНУВАННЯ П. САГАЙДАЧНОГО І ЙОГО ПОХІД НА МОСКВУ
Постать Петра Сагайдачного є яскравим прикладом самовідданого служіння батьківщині. Тому сьогодні, коли минуло майже 450 років від часу його народження, нащадки шанують пам’ять талановитого козацького ватажка, релігійного і політичного діяча.
Джерела інформації про життєвий шлях гетьмана, як і у випадку з безліччю інших українських політиків і військовиків козацької доби, надто скупі. Дату обрання Сагайдачного на гетьманство читаємо з поетичної оди Касяна Саковича, написаної по смерті гетьмана у 1622 році. З неї ми дізнаємся, що Сагайдачний прибув на Запорожжя у 1598 році. Брав участь у морських і сухопутних походах проти Османської імперії. У 1616 році був обраний на посаду гетьмана Війська Запорозького. Подія відбулася влітку, після вдалого походу запорожців на османські міста Варну та Місиврі, а також перемоги над турецьким флотом у гирлі Дунаю. З огляду на те, що Сагайдачний вимагав від козаків залізної дисципліни, гетьманська булава у його руках гарантувала успіх і майбутнім кампаніям, тож ухвала козацької ради було одностайною.
Петро Конашевич-Сагайдачний
Через рік після обрання на гетьманство П. Сагайдачний на чолі козацького війська бере участь у поході королевича Владислава на Москву. У квітні 1617 року Владислав рушив з Варшави на чолі потужного війська. Метою походу стала Москва і можливість отримати царську корону. На той час корона належала Михайлу Романову, першому московському царю династії Романових. Наприкінці вересня під Смоленськом військо королевича об’єдналося з армією литовського гетьмана Яна Кароля Ходкевича. Навесні наступного року військо підійшло до Вязьми. Тут було вирішено зупинитися табором і очікувати підходу підкріплень. Проте грошей з Варшави не надійшло, і більшість найманих жовнірів залишили табір. Аби врятувати королевича, король і уряд Речі Посполитої звернулися по допомогу до Сагайдачного й отримали її.
П. П.
