високо в повітря і з такою силою кинув униз, що той увесь в землю загруз.
Зі своєю красунею-нареченою богатир повернувся додому, зняв з шиї залізний ланцюг і всю свою богатирську силу спрямував на добрі справи.
Чапля-чарівниця
На березі озера жили син із матір’ю. Жили вони бідно. Син полював на качок і гусей. Якось кілька днів підряд син не вбив жодної птиці, і вони з матір’ю голодували.
Аж ось до його капкана потрапила чапля. Почав він точити ніж, щоб зарізати її, як раптом вона заговорила:
– Не вбивай мене, відпусти на волю! Все, що побажаєш, я дам тобі. Приходь у моє царство, і я щедро віддячу тобі.
– А де твоє царство? – запитав юнак.
– Вилізь зі мною на дах, випусти мене і дивись, куди я полечу. В тій стороні і знайдеш моє царство, – сказала чапля.
Мати з сином порадились і вирішили: якщо вони заріжуть чаплю і з’їдять, то все одно залишаться бідняками, а якщо відпустять її на волю, то, може, чапля зробить їх щасливими.
Заліз син на дах і випустив чаплю на волю. Чапля полетіла на схід. Юнак зібрався й вирушив у той бік шукати її царство.
Ішов він, ішов і ніяк не міг знайти царство чаплі. Аж ось, нарешті, юнак набрів на стадо кіз.
– Чиї це кози? – запитав він у пастуха.
– Це кози чаплі, – сказав пастух.
– А де живе сама чапля? – запитав юнак.
– Запитай про це у пастуха, який пасе баранів.
Довго йшов юнак, нарешті зустрів отару баранів.
– Чиї це барани?
– Ці барани – власність чаплі.
– А де живе чапля? – запитав він у пастуха.
– Навіщо вона тобі? – запитав пастух.
Юнак розповів пастуху, як чапля потрапила до нього в капкан, як він її звільнив і як вона звеліла йому прийти в її царство.
– Візьми з моєї отари двох баранів, – сказав пастух. – Сідай на мого білого верблюда і їдь на схід. Коли під’їдеш до палацу чаплі, побачиш двох псів, які охороняють ворота. Ти віддай баранів псам, а сам вільно заїжджай у двір.
– Скажи, що мені попросити у чаплі? – запитав юнак.
– Проси у неї скатертину-самобранку, – сказав пастух.
Юнак подякував пастухові за поради, взяв із собою двох баранів, сів на білого верблюда і поїхав до чаплі. Тільки він під’їхав до її палацу, як із воріт кинулись на нього два пси. Юнак кинув їм по барану і вільно в’їхав у двір. Тут він побачив чаплю, зліз із верблюда і привітався з нею.
– Пам’ятаєш, я звільнив тебе з капкана? Ось я тепер приїхав у твоє царство.
– Що б ти хотів?
– Подаруй мені скатертину-самобранку, – сказав юнак.
– Добре, – сказала чапля. – За те, що ти зберіг мені життя, подарую тобі скатертину-самобранку.
Юнак подякував чаплі, взяв скатертину-самобранку і поїхав назад тією ж дорогою. Доїхав він до пастуха, який пас баранів, і показав йому
