на своєму ліжку, а біля нього сидить неземна красуня. Слуга побіг назад у палац і розказав про те падишахові.
– Звідки ж у нього неземна красуня? Я хочу забрати її у Ахмада! – сказав падишах.
– Це дуже просто. Скажіть, що ви хворі і табіб звелів вам від вашої хвороби з’їсти яблука семи кольорів і семи запахів, які ростуть в саду Ірама. В цьому саду живуть пері. Сорок кошлатих і злих псів охороняють той сад, вони загризуть всякого, хто наблизиться до нього. Накажіть Ахмаду дістати вам ті яблука. Він піде за ними і не повернеться. А дружина його дістанеться вам, – сказав падишахові його головний радник.
Наступного дня Ахмаду сказали, що падишах захворів, і передали йому слова його пана.
– Падишах звелів тобі дістати з саду Ірама яблука семи кольорів і семи запахів, які тільки й можуть вилікувати його.
Зажурений повернувся Ахмад до коханої дружини. Він не знав, як виконати це важке доручення.
– Послухав я тебе, пішов на службу до падишаха. І ось тепер до нас прийшло нещастя. Видно, така нам доля випала – розлучитися, – сказав Ахмад.
Та Сохібджамол попросила свою подругу-пері допомогти їм.
– Не журись і збирайся в дорогу, – сказала чоловікові Сохібджамол, повернувшись додому.
За порадою пері Сохібджамол напекла чоловікові паляничок на дорогу, зав’язала їх у вузлик, віддала йому і сказала:
– Їдь тією ж дорогою, якою ми їхали сюди. Там посеред густих зелених кущів стоїть велике дерево. Залізь на це дерево і дивись униз. Під цим деревом живе жовто-золотиста лисиця зі своїми сорока подругами. Всі лисиці вночі сплять, а жовто-золотиста не спить. Вона сидить під деревом і сторожує. Тоді ти дістань палянички із свого вузлика, одну з’їж сам, а другу дай лисиці. Поки вона буде їсти, розкажи їй про свою біду.
Ахмад пішов знайомою дорогою. Серед кущів відшукав він велике дерево, заліз на нього й почав чекати. Лисиці зібралися під деревом і лягли спати. Останньою прибігла жовто-золотиста лисиця. Вона сіла біля дерева насторожі.
Ахмад дістав з вузлика палянички. Одну з’їв сам, другу дав лисиці і, поки вона їла, розповів їй про свою біду.
Ранесенько, на світанку, всі лисиці одна за одною прокинулись і розбіглися. Тільки жовто-золотиста лисиця залишилась під деревом.
– Злазь із дерева і сідай на мене, – сказала вона Ахмаду. – Закрий очі і не відкривай, поки я тобі не дозволю.
Ахмад сів на лисицю і закрив очі.
– Відкрий очі, – сказала лисиця через деякий час.
Він відкрив очі і побачив, що знаходиться під воротами саду Ірама.
– Стій тут, а я піду й відведу собак від воріт. Коли вони побіжать за мною, сміливо заходь у сад і рви яблука.
Тільки лисиця показалася псам, вони всі кинулись за нею. Ахмад швидко увійшов у сад, нарвав яблук за пазуху і повернувся до воріт. В ту ж мить з’явилась перед ним лисиця, він сів на неї і закрив очі.
Коли лисиця звеліла йому відкрити очі, Ахмад побачив, що вони були знову
