океані. Він зрештою повів Сполучені Штати на війну, до якої Конгрес і народ не хотіли приєднуватися. Проте він вважав її не просто справедливою, а й визначальною для майбутніх перспектив країни та всього світу. Державний борг підскочив із 50 % ВВП 1941 р. до приблизно 120 % 1945 р., але економіка зростала, щоб не сказати процвітала, а країна виграла найстрашнішу війну в історії людства. Рузвельт доволі рано став прихильником відкриття другого фронту в Європі та підтримував наступальну військову політику на Тихому океані. На початку 1945 р., коли американські та британські сили воювали з гітлерівськими дивізіями в Бельгії, а на іншому краю світу американці успішно повернулися на Філіппіни й наблизилися до Маніли, він вважав своїм головним завданням створення міжнародної системи, яка б зробила нову глобальну війну неможливою{13}.
Коли президент зійшов на борт «Квінсі» вранці 23 січня, кінець війни, що точилася понад чотири роки, вже був явно на горизонті. Новини з бойовищ у Європі безпомилково вказували на майбутніх переможців. Вторгнення союзників до Європи розпочалося 6 червня 1944 р. й успішно прогресувало протягом більшої частини літа. Американські та французькі війська 25 серпня взяли Париж, а британці 3 вересня увійшли до Брюсселя та Антверпена. Роттердам став наступною метою у стратегічних планах союзників, а верховний командувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Двайт Д. Ейзенгауер закликав голландців урятувати місто та його промислову інфраструктуру від німецького руйнування. Очікувалося, що союзники захоплять місто порівняно швидко і його порт забезпечить їм надзвичайно важливий пункт постачання для військ Альянсу. Проте Роттердам залишався в німецьких руках до кінця війни.
Плани союзників ще більше порушив упертий опір Німеччини на північних підступах до Антверпена, який міг би служити новим центром постачання для союзників, лише за умови, що вони отримають контроль над річкою Шельдою, яка поєднує Антверпен із морем. Здобуття міста виявилося важким і тривалим завданням. Потім відбулася операція «Маркет Ґарден», що коштувала життя багатьом британським і польським десантникам. Її джерелом стало бажання командира британських військ у Західній Європі фельдмаршала Бернарда Монтґомері прискорити просування своїх військ через Нідерланди до Німеччини. Монтґомері запропонував сміливий план під назвою «Маркет Ґарден», найбільшу повітряно-десантну операцію всієї війни. Вона мала б забезпечити захоплення мостів в Ейндговені, Неймеґені й Арнемі, глибоко в німецькому тилу, за допомогою десантного нападу, але операція виявилася погано спланованою і закінчилася жахливою поразкою.
Зима принесла нові проблеми. Шістнадцятого грудня 1944 р. за наказом Гітлера три німецькі армії розпочали контрнаступ в Арденнах у Бельгії у напрямку Антверпена, намагаючись ліквідувати «виступ» у лінії фронту союзників. Погана погода не дозволила союзникам
J. B. S. Hardman, ed.,
