і світ увесь вірує в їхнє вчення. Призначив же Бог один день, у який, зійшовши з небес, буде судити живих і мертвих і кожному воздасть за ділами його: праведному – царство небесне і красу несказанну, безкінечну веселість і безсмертя у віках, а грішникам – муку огненну, нескінченну гризоту і страждання без кінця. Такі будуть муки для тих, що не вірують Богу нашому Ісусу Христу: мучитимуться в огні, якщо не охрестяться».
І коли сказав це, Філософ показав Володимиру запинало, на якому було намальовано судилище Господнє; показав же йому праведників праворуч, які в радощах прямують у рай, а ліворуч – грішників, що йдуть на муки. І Володимир, зітхнувши, сказав: «Добре тим, хто праворуч, горе тим, хто ліворуч». Філософ же сказав: «Якщо хочеш з праведниками праворуч стати, то охрестись». Володимиру ця думка запала в серце, та він сказав: «Почекаю ще трохи», бо ж хотів розвідати більше про всі віри. І дав йому Володимир багаті дари й відпустив з честю великою…
Філософ же сказав: «Якщо хочеш з праведниками праворуч стати, то охрестись»…
ФРАНЦИСК АССІЗЬКИЙ
(1182—1226)
Джованні Бернардоне, єдиний син заможного торговця тканинами з італійського міста Ассізі, жив якщо й не розпутно, то цілком привільно, він вважався непоганим поетом, брав участь у всіляких гулянках і рицарських турнірах. Так було доти, доки йому не виповнилося 23 роки. Джованні занедужав (за іншими даними – потрапив у полон під час війни між Перуджею та Ассізі). Одного разу, під час молитви, він почув голос Господа: «Хіба ти не бачиш, що обитель моя руйнується? Іди і віднови її!» Після цього Джованні, який прибрав собі ім’я Франциск, присвятив себе служінню Господу, закликав людей до відмови від власності, до смиренності й покаяння. Незабаром у нього з’явилися учні. 1210 року Франциск разом з товаришами вирушив до Рима, щоб затвердити статут свого ордену, і дістав дозвіл від папи Інокентія III. Помер Франциск Ассізький 4 жовтня 1226 року. Через два роки він був канонізований папою Григорієм IX.
Не робити в любові своїй і всепрощенні винятків – таким був основний принцип служіння Господу Франциска Ассізького. Він закликав любити всіх, навіть тих, хто є гонителями й огудниками християнської віри, він вважав, що кожна тварина на землі – це явище Господнє. Франциск не просто любив природу, він сприймав її як гармонійне творіння, де всі – люди, тварини, рослини – рівні між собою. «Проповідь птахам» – одна з легенд, якими оповите ім’я Франциска Ассізького. За переказами, святий, який розумів мову тварин і птахів, одного разу звернувся із проповіддю до ватаги птахів, закликавши їх уславляти Творця.
«Проповідь птахам»
Сестрички мої, пташки, ви так багато чим маєте завдячувати Господу, Творцю вашому, і повинні завжди і скрізь співати йому хвалу, бо Він дав вам волю літати всюди й одягнув вас подвійним і потрійним
