і духу нема». Приваблювала більше технічна сторона справи – і Стус безжалісно редагує («теше і підтісує») старі свої речі, домагаючись бездоганності. Це переважно верлібри, схильність до яких Василь Стус пронесе через усе творче життя: «вільний» вірш виглядав для нього перспективним напрямком розширення виразних можливостей українського слова – чи, правильніше сказати, творчого дослідження їхнього потенціалу.
Краю! Мій добрий обрію!
У сизуватій млі,
Там, де розтав вишиваний рукав,
Лишилось серце…
Вже з армії ностальгійно згадуватиме Таужне – «хоч, признаюсь, живучи в селі, замало його любив. Хороші люди скрашали мені печалі, злі підбадьорювали мене, байдужі активізували мене. Це сільське оточення було – як для мене – незвичайним, і через це – здається, дало мені велику користь».
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
