своєї матері, таким чином, що він мав час відчути брак батька. Таке твердження здається слабким і надто сміливим висновком психоаналітичної роботи, але подальші міркування поглиблять його значення. Ймовірність його посилює розгляд фактичного стану речей у родині на час дитинства Леонардо. Відомо, що його батько, синьйор П’єро да Вінчі, одружився ще у рік народження Леонардо на шляхетній донні Альб’єрі; завдяки тому, що вони не мали дітей, хлопчика легально прийняли на п’ятому році життя у домі батька чи, радше, у дідовому будинку. Не заведено, однак, молодій жінці, яка сподівається на благословення дітьми, від самого початку давати на виховання незаконного сина. Поза сумнівом, мали минути роки розчарування, перше ніж подружжя зважилося взяти, ймовірно, чудово розвинену, незаконнонароджену дитину, щоб відшкодувати собі за марні очікування на законних дітей. Найліпше узгоджувалось би з нашим тлумаченням фантазії про шуліку, якби минуло три або навіть п’ять років життя Леонардо, доки його забрали від матері-одиначки. Тоді було б уже запізно на зміни: у перші три-чотири роки життя враження закріплюються і виробляються способи реагування на зовнішній світ, які не втрачають своєї значущості, незалежно від пізніших переживань.
Якщо правда, що неясні спогади дитинства і побудовані на них фантазії завжди визначають найістотніше у духовному розвитку людини, той факт, підтверджений фантазією про шуліку, що перші роки життя Леонардо минули з матір’ю-одиначкою, мав визначально вплинути на лад його внутрішнього життя. За таких обставин хлопчик, якому випало на одну дитячу проблему більше, ніж іншим дітям, неминуче сушив собі голову цією загадкою і таким чином рано став дослідником. Його мучили великі питання – звідки беруться діти і яка роль батька у їхній появі. Пізніше відчуття зв’язку між його дослідництвом і історією його дитинства викликало у нього той вигук – що йому, либонь, долею призначено вивчати проблему пташиного польоту, бо його ще у колисці відвідав шуліка. Вивести спрямовану на пташиний політ допитливість з дитячого сексуального дослідництва буде нашим наступним – не надто складним – завданням.
ІІІ
У дитячій фантазії Леонардо образ шуліки становить реальний зміст спогаду; контекст фантазії Леонардо висвітлив значення цього змісту для його пізнішого життя. У процесі подальшого тлумачення ми натрапляємо на дивну проблему: чому зміст спогаду переробився на гомосексуальну ситуацію? Мати, що годує дитину груддю, чи, радше, яку смокче дитина, перетворюється на шуліку, що встромляє свого хвоста дитині в рот. Ми стверджуємо, що «coda» (хвіст) шуліки, відповідно до загальновживаного мовного заміщення, може означати ні що інше, як чоловічий статевий орган. Але незрозуміло, як фантазія може саме материнську птицю наділити прикметою чоловічої статі, і така абсурдність ставить під сумнів можливість знайти у цій фантазії розумний сенс.
Однак не впадаймо у відчай. Скільки снів, позірно абсурдних,
