Господь, що чоловік встав. Пішов до раю. Адам за ним здалека поволікся.
Оглянеться Господь назад – аж Адам іде. І рече до нього:
– А ти, Адаме, чого ідеш? Любо тобі жінки треба?
На що Адам одповів:
– Та треба, Господи, бо не маю з ким спати.
І перепустив Господь на Адама сон. І, винявши йому ребро з лівого боку, сотворив Адамові жону Єву.
Питаюся вас, мої дітоньки, чом то не з правого боку, але з лівого винявши ребро, сотворив йому Єву?
Одповідаю. Для того, щоби жона послушна була, щоби ся мужика бояла.
Казав же їм Господь у раю їсти свіклу, ріпу, редьку, морков, сливки, грушки, яблика і помаранчі. Оно їм одного дерева заказав їсти.
Що ж чинить Єва, сука незбожная? Не витерпіла собі з лихом і заказу не слухала, щоб її тяжкеє, великеє лихо порвало. Урвала яблико, з’їла і Адамові огризок дала.
А Адам, не хотівши розгнівити жінки, з’їв.
Аж приходить Господь. Лічить яблика. Не долічився одного. Домислився Господь, що Адам урвав. Розсердившися, узяв бича, як у нашого пастуха або як у панського возниці, бич дратований, і вигнав Адама з раю.
Од того часу, мої дітуньки, на світі як лихо, так лихо, як біда, так біда. Казав же Господь панщизну робити, до церкви не казав ходити, в запусти Господу нічого не дати, корчми не минути, за нюю ся, як за матір’ю, бити. І перепустив на нас орду – татаре, турки, жиди і тії нечистії ляхи, которії стовпи, на которих ся наша руськая віра розпирає, вколо підгризли. Ой, Бог мя, підгризли! Петрівку підгризли, Спасівку підгризли і Пилипівку. Оно єще один стовп, то єст Великий піст[3], стоїть, вже підгризений, а коли б і його до остатка підгризли, то би нашу усю благовірную Русь чорт побрав і в трапезу до його матері заніс. Чого нас, Господи, борони.
Амінь.
Апокрифи
Сотвореннє світа та злих духів
Коли не було ні неба, ні землі, іно тьма і вода, і Дух святий літав понад водою і безоднею, то побачив у воді тінь свою, і визвав її з води і нарік іменем Іл. І став він старшим слугою Богу, а через гордість свою став прозиватися Сатанаїл.
Послухай, чоловіче побожний: створив собі Бог слугу із води, то є Іла, а другого слугу із світлости і нарік його Михаїлом, третього із світлости, а нарік його Гавриїлом. Служили вони Богу достойно, якоже є писано: основав землю на воді, покрив землю небом, небо украсив сонцем, місяцем і звіздами, а землю украсив квітами, насадив рай, подля раю поставив сторожа, вужа золотого, котрого створив зі свого пальця. Рече Бог:
– Сотворю чоловіка по образу свому і подобію.
Сотворив Бог чоловіка з глини шостого дня, а день сьомий відпочивав Бог, Отець небесний. Узяв від облака кости Адаму, від моря – кров, від вітру – мисль. Потім Бог, Отець небесний, дмухнув на члонки глинянії Духом своїм Святим, уділив свого Духа Святого чоловікові і рече ім’я йому Адам. І був той Адам заввишки на сім ліктів і одну п’ядь.
Потім дав Бог Адаму рай, аби став паном у раю: дерева райськії,
