Чорт зна що. У кігтях Хапуна. Антология
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Чорт зна що. У кігтях Хапуна - Антология страница 17
Як Сатанаїл став дияволом
Коли сотворив Бог рай, то не було тоді ні ангела, і нікого, тільки Господь і Сатана. І що велів Господь садити, Сатана крав від усякого саду потай від Господа і розсипав посеред раю. Господь прорік:
– То буде тіло моє і я сам буду, і тобі буде на вигнання.
І, пішовши геть, сказав Сатанаїл:
– Господи, благослови все, що я насадив.
Господь прорік:
– Аз єсьм тут посеред раю, і коли вийде Сатанаїл, нехай бачить дерево своє, дерево його ж вижене з раю.
І почорнів Сатанаїл і став дияволом. Дерево ж виросло на три стовбури: один стовбур Адамів, другий стовбур Євин, третій стовбур посередині сам. Щоб коли згрішать Адам і Єва, тоді упаде Адамів стовбур у ріку, наречену Тигр і знесе його вода. І Євин стовбур у рай впаде. А коли настане потоп, тоді з води потоплені стовбури вийдуть. А коли опаде вода, дерево буде далі рости при спокійній ріці.
Всесвітній потоп
У чотирьохсоте літо другої тисячі возстали злочинні люди, пронирливі і беззаконні, від синів Каїнових, чада Ламеха сліпого, що вбив Каїна. Тому що диявол переміг усіма ділами злочинними. У п’ятисоте ж літо другої тисячі люди ще гірше блудити зачали. І почали по-скотському на себе сідати (займатися любощами), а жони – на мужів, і скверни блуднії почалися творити. У семисоте ж літо привів лукавий диявол рать блуду й омани. І спокусили сини Сифові дочок Каїнових, і впали синове Сифові у великий гріх. І розгнівався на них Господь Бог гнівом великим за злії учинки їх, котрими осквернили землю беззаконієм своїм.
Ной же, вопіющий день і ніч до Бога про беззаконня людське, дочекався, що послав Бог ангела свого до нього благовістити про потоп:
– Хочу пустити потоп на землю, бо сповнилися люди беззаконня. Звісти людям, нехай покаються в гріхах своїх, а ні, то віддам їх гніву свому. А ти почни робити ковчег, подобає бо тобі увійти в ковчег, і жоні твоїй, і синам твоїм, і жонам синів твоїх.
І почав Ной робити ковчег, як велів йому ангел Господній. Тоді ж ненависник диявол роду людського доторкнувся до жони Ноєвої і рік їй:
– Випитай, де ходить муж твій?
Вона ж рекла:
– Кріпкий єсть муж мій, не можна його випробувати.
І рік до неї диявол:
– Єсть трава над рікою, в’ється коло дерева, ти ж, узявши трави тої цвіту, уквась з борошном і тим напій його, і вповість тобі все.
І зійшов Ной за звичкою своєю з гори по харчі, сходив-бо на третій місяць через усі сім років. Прийшовши, рік до жони своєї:
– Дай ми квасу пити. – Вона ж, наповнивши чашу, дала йому, а він, випивши, рік їй: – Жоно, чи є ще? Дай ми.
Випивши