на «завтра» й на «нині».Навколо колиски чортів чотирьох посідало та грають у бриджа.
І мрійно, спокійно і тихо. Лиш день похилився над лихом у вікнах.
На шибах задзенькали мухи й без руху присіли, побачивши гай.
Ні миша не скрипне. І тиша кладе свої пальці на очі привітна.
Біси грали в карти невпинно. Дитині приснився тоді вперше – рай.
Компонуючи цю антологію, я намагався якнайповніше представити чортівську тематику в нашій літературі від давнини до сучасності, а тому, можливо, не все з уміщеного тут викличе захват сучасного читача. Зважаючи на те, що давні наші письменники рідко зазнавали втручання редактора, у випадку, якщо це не стосувалося класиків, я дозволяв собі ці тексти редагувати, водночас зберігаючи мовно-стилістичні особливості першодруків. Твори розташовані у хронологічному порядку в межах кожного тематичного розділу. Авторів представляють біографічні довідки, вичерпність яких залежить від того, наскільки цей автор відомий ширшому колові читачів. Оскільки імена окремих авторів повторюються, то при публікації наступного твору довідка відсутня і шукати її слід у попередніх розділах.
Степан Томашівський
Народився 9.01.1875 р., с. Купновичі Рудківського повіту. Історик, публіцист і політик, закінчив Львівський університет. У 1900–1910 рр. вчителював у гімназіях Бережан і Львова, з 1910 р. – доцент історії Австрії у Львівському університеті. У 1914–1918 рр. член Бойової Управи Українських Січових Стрільців, 1919 р. – радник делегації ЗУHP на мировій конференції в Парижі, у 1920–1925 рр. голова її дипломатичної місії в Лондоні та Берліні. У 1926 р. вчителював у Львові. Наукові дослідження С. Томашівського присвячені головно Хмельниччині й Мазепинській добі.
Помер 21.ХІІ.1930 р. у Кракові. Стаття про історію вірувань у чорта подається за часописом «Житє і Слово» (т. 5. Книга 3–4, 1896).
Нарис історії віри в чорта
Вступні уваги
Часто можна почути голоси жалю за часами минулими, часами повної, щирої віри, надії і потіхи серед горя, яку давала людям релігія. Ми тому не станемо перечити, та все-таки погляд такий односторонній і опертий на незнанні духового життя минувшини. Не треба забувати, що в тих часах (йдеться нам про середні віки) поза Христом, що справді цілющий бальзам виливав на рани бідних грішних – стояв величезний силою Сатана, що в ці рани рівночасно впускав отруту. А побожний християнин висів завсігди між небом і землею, повний страху і внутрішніх болів. Доказом того – житія святих. Не трудно розуміти, який з тих відносин фатальний був вплив на загал людей, на їх освіту, моральність і соціальні відносини. Факт, що ніколи в історії не стрічаємо побіч себе таких проявів аскетизму релігійного (сполученого з фанатизмом) разом з якнайогиднішою розпустою і варварством, як саме в згаданих часах.
Тому-то погляд на віру в чорта не такий дрібний та маловажний, як може здаватися. Чорт у християнстві – се половина виображінь релігійних,
