Наш творчий мозок. Дік Свааб
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб страница 7
Унікальність людини починається ще з її ДНК, адже вона в кожного особлива. Під час еволюції в ДНК утворилися численні незначні зміни, і саме вони стали основою становлення нас як людей. З одного боку, ідеться про старі мутації, успадковані від батьків, які роблять внесок лише до різноманіття людей, а з іншого – це мутації, спричинені хворобами або такі, що породжують схильність до якогось розладу.
Леонардо да Вінчі (близько 1510)
Кожна дитина у своїй ДНК носить у середньому один новий дефект. Здебільшого це цілком безпечні зміни. Водночас близько 60 % усіх вроджених тяжких розумових розладів спричинені такими мутаціями. З боку матері це мутації, які з її старінням ведуть до збільшення ризику народження дитини із синдромом Дауна, мутації з боку батька з його старінням посилюють ризик психічних захворювань.
По чоловічій лінії генетичних дефектів значно більше, ніж по жіночій. Адже жінки виробляють усі свої яйцеклітини ще до свого народження; одна із цих клітин, які зберігаються в яєчнику жінки, вивільняється раз на місяць. Чоловіки ж виробляють сперматозоїди зі стовбурових клітин постійно. Між тією яйцеклітиною, з якої утворилася жінка, і тією, яку вона продукує сама, відбувається приблизно 20 поділів клітин, у той час як у чоловіка, віком близько 30 років, між сперматозоїдом, з якого він виник, і сперматозоїдами, які продукує він сам, відбулося вже близько 300 поділів. Тому ризик із боку батька вищий. Ця проблема, звісно ж, серйозніша у старших чоловіків, ніж у молодших. Тож діти від батька старшого віку більше ризикують народитися з психічними захворюваннями. Проблеми з безпліддям батьків теж підвищують імовірність психічних розладів у дитини на третину. Адже психічні захворювання та безпліддя мають одне і те саме генетичне підґрунтя.
3. Внутрішньоутробний розвиток
Після зачаття запліднена яйцеклітина перетворюється в матці на дитину. Щодо цього знову і знову спалахують дискусії про те, чи визначені особливості вдачі спадковими задатками чи середовищем. Задатком у чистому вигляді можна назвати, наприклад, інтуїтивну поведінку новонароджених. Якби інтуїція не допомагала нам знайти сосок материнської груді та смоктати його, нас би вже сьогодні не було.
Інтуїція відіграє важливу роль й у відчутті страху. Бо нас значно легше налякати змією, ніж якоюсь квіткою. У мавп, які ще жодного разу в житті не бачили змій, виявили клітини мозку, які «спалахували», – тобто ставали електрично активними та обмінювалися інформацією з іншими клітинами мозку, – коли ті натрапляли на таку тварину. Отже, цей страх примати успадкували в ході еволюції. Багато правил поведінки, а також ключові засади нашої моралі були, власне кажучи, передані у спадок еволюційними процесами.
Утім, вирішальне значення має те, що наш мозок від