Наш творчий мозок. Дік Свааб
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Наш творчий мозок - Дік Свааб страница 9
Тим часом переваги самоорганізації вже відомі й в економіці: більше горизонтальної і менше вертикальної організації – сучасний девіз. Співробітники організовують свою роботу максимально самостійно, без якихось указівок згори. Планування, регулювання, включаючи всі пов’язані із цим координаційні процеси, практичне застосування та рейтинги результатів роботи залежать не від центрального управління, а базуються на індивідуальній ініціативі. Наразі є чимало успішних підприємств, які обходяться без менеджменту. Передати відповідальність на місця – чудова ідея. Проте функціонування великої міжнародної компанії з багатьма філіями в різних країнах потребує координації із центру, хоча вона могла б обмежитися лише великими стратегічними рішеннями. Наш мозок, між іншим, збагнув це ще багато мільйонів років тому.
Мозок надто багатогранний, аби розвиватися виключно на основі генетичної інформації та керівництва єдиної своєї ділянки. Він розвивається як комплексна, самоорганізована система і працює в такому статусі протягом усього життя. Відповідно під час його формування найкращі рішення для розбудови цієї складної мережі він шукає на локальному рівні, наскільки це, звісно, можливо. Адже найважливіші компоненти самоорганізації в нього є:
• Мережа клітин мозку максимально складна.
• Між окремими зонами мозку можлива блискавично швидка комунікація.
• У локальних мережах відбуваються зміни, причина яких криється в набутому досвіді, тобто триває навчальний процес.
• Максимально велика кількість процесів скерована на нижчі рівні, тож наш мозок може регулювати й вирішувати багато завдань на локальній ділянці абсолютно автоматично.
• Не існує центру, який би постійно відстежував і регулював усі локальні процеси до найменших дрібниць.
Недолік такої форми локальної організації полягає в тому, що мозок не перевіряє детально ані процеси в окремих зонах мозку, ані їхню функціональну взаємодію. Тому він може проґавити якісь функціональні збої певної системи. Так, наприклад, у пацієнтів із деменцією чи психічними розладами часто немає усвідомлення власного хворого стану. У деяких випадках вони гадають, що з ними все гаразд або що проблеми спричинені не ними самими, а їхнім оточенням. У таких випадках говорять про анозогнозію.
Якщо ж мозок функціонує добре, то, потрапивши в особливу ситуацію (наприклад, якщо вона для нього нова чи це форс-мажорні обставини, які вимагають скоординованої співпраці багатьох різних систем мозку), ухвалення стратегічних рішень може