що він під’єднається до Інтернету.
Спершу вона думала, ніби те, що він робить, претензійне і на показ, тут, у цьому потязі, відразу після виїзду з Берліна, але коли придивилася, з якою увагою він вдивляється в екран, подумала, що це… Що він не претензійний і не на показ.
Запхала руку під блузку і делікатно запнула ґудзички на спідниці, поправила волосся і випрямилась на сидінні.
ВІН: Якщо в Німеччині можна на когось розраховувати, то лише на прибиральниць із Хорватії.
Звичайно, ніхто не розбудив його за дев’яносто хвилин до відправлення потягу до Варшави. Навіть не було кому сказати, що це просто скандально в готелі за 300 доларів за ніч. Працівника рецепції з ночі вже давно не було видно за стійкою, а блондинка, яка перейняла після нього чергування, не виглядала на таку, що знає, де на мапі розташована Варшава.
Його розбудила прибиральниця, яка думала, що кімната порожня, й увійшла поприбирати, а він ще далі спав. Він не знав, о котрій годині відходить потяг до Варшави, але коли побачив, що вже за п’ять одинадцята, відчув, що не має багато часу.
Він не звертав уваги на те, що прибиральниця все ще стоїть там. Вискочив голий з ліжка, крикнув: «О курва мать!» – і почав одягатися з шаленим поспіхом. Оскільки прибиральниця була з Хорватії, вона прекрасно зрозуміла «о курва мать», і коли він кидав до косметички все поспіль з полички у ванній, й вона пакувала до його валізки те, що лежало на нічному столику і біля телевізора. Через декілька хвилин він вибіг з номера. У першому пориві підбіг до рецепції, але того працівника, на щастя, не було. Коли він зорієнтувався, що блондинка з рецепції не має поняття, про що йдеться, навіть не розрахувався. Вони мають номер його кредитної картки. Окрім того, в потязі він може увійти в Інтернет і заплатити. Карта American Express, яку він мав від фірми, дозволяє це.
Перед готелем стояв ряд таксі. Таксист пристосувався до ситуації: через десять хвилин вони були на двірці. Він не купив квитка. Прибіг на перон і вскочив до вагона, який стояв просто перед виходом з тунелю. Вдалося. Потяг рушив. Він відчинив двері першого, яке йому трапилося, купе.
Вона сиділа під вікном. Із книжкою на колінах. Уста були такі, як відбиті на візитній картці в барі. Волосся ззаду підібране. Високе чоло. Вона була прекрасна.
Він зайняв єдине вільне місце. Звичайно, він не мав резервації. Байдуже. Він вирішить цю проблему, коли прийде кондуктор. З картки, наклеєної на дверях купе, було написано, що це місце й так було зарезервоване допіру від Франкфурта-на-Одері.
Він витягнув газети. Кіоск у готелі продавав і польські часописи. Разом із французькими, американськими, англійськими та італійськими. Wyborczа, доступна щодня як Paris Soir у готельному кіоску в центрі Берліна, у сто разів важливіша, аніж усі ті декларації про «готовність Польщі вступити до Європи».
У певний момент він не зміг стриматися. Підвів голову від газети і почав приглядатися. Крім помади на губах, вона не мала жодного
