місць на моєму тілі. Припускав, що жінка є ерогенним місцем як цілість, а в тій цілісності і так найерогеннішим є мозок. Елйот чув про нашумілий G-пункт у піхві жінки, але шукав його в моєму мозку. І майже завжди знаходив.
Я дійшла з ним до кінця кожної дороги. Він завів мене до таких прекрасно грішних місць. Деякі з них є тепер для мене святістю. Інколи, коли ми кохалися, слухаючи опери або Бетховена, мені здавалося, що не можна бути ніжнішим. Ніби він мав два серця замість двох легенів. Може, і справді мав…
Наприклад, він дав мені таку малу червону гумову грілочку у формі серця. Ненабагато більшу від долоні. Солодку. Лише він міг знайти щось таке в Дубліні. Бо лише він звертав увагу на такі речі. Він знав, що я маю страшні ПМС-и перед ще гіршими менструаціями, і що тоді я несправедлива, жорстока, егоїстична, вредна відьма, якій усе заважає. Навіть те, що схід є на сході, а захід на заході. Одного дня він поїхав у інший кінець Дубліна і купив її. Тієї ночі, коли так жахливо боліло, він встав, наповнив її теплою водою і поклав мені на живіт. Але спочатку цілував мене там. Сантиметр за сантиметром. Повільно, делікатно і так неймовірно ніжно. Потім поклав мені це на живіт, і коли я, захоплена, вдивлялася в цю крихітку, він почав цілувати і смоктати пальці моїх ніг. Один за одним. На обох ступнях. Весь час дивився мені в очі і цілував. Навіть якщо ти не маєш ПМС-ів, можеш уявити собі, що це було чудово. На жаль, я пережила з ним лише три ПМС-и і три менструації.
Наприклад, він дав мені цю дитячу допитливість. Він питав про все. Так, як дитина, яка має право питати. Він хотів знати.
Він навчив мене, що «не знати» – це «жити в небезпеці». Цікавився всім. Усе зважував, у всьому сумнівався і був схильний вірити у все, якщо лише вдалося переконати його фактами. Пригадую, як він одного дня шокував мене, питаючи:
– Думаєш, що Айнштайн онанізував?
Наприклад, він навчив мене, що потрібно піддаватися своїм бажанням тоді, коли вони з’являються, і нічого не відкладати на пізніше. Так як тоді, під час гостини у величезному будинку якогось дуже важливого професора генетики, в ході дуже важливої нудної наукової дискусії про «генетичні обумовлення сексуалізму ссавців» він раптом встав, підійшов до мене, нахилився – всі замовкли, дивлячись на нас, – і прошепотів:
– На другому поверсі цього будинку є ванна, якої ти ще не бачила. Дивлячись на тебе, я не можу зосередитись на дискусії про сексуалізм. Ходи зі мною зараз до тієї ванни.
І додав:
– Думаєш, що це генетично обумовлено?
Я чемно встала, ми пішли нагору. Без слів обпер мене об кришталеве дзеркало у дверях шафи, спустив штани, розсунув мої ноги і… І «генетично обумовлений сексуалізм ссавців» набрав зовсім іншого, чудового значення. Коли через декілька хвилин ми повернулися вниз і сіли на свої місця, на мить запала тиша. Жінки уважно на мене дивились. Чоловіки запалили сигари.
Наприклад, він дав мені відчути, що я для нього найважливіша жінка. І все, що я роблю, має для нього значення.
